Поразка демократії - Франк Карстен

Для лібертаріанців індивідуальна свобода не означає "право" на роботу, освіту, охорону здоров’я, житло та інше, бо подібні "права" накладають обов’язок на інших ці права забезпечувати. Якщо людина вимушена приносити себе в жертву іншим, це не свобода, це рабство. Свобода означає, що кожен має право робити те, що він хоче, зі своїм життям і власністю, до тих пір поки це не втручається в життя і власність інших. Коротше кажучи, лібертаріанці проти застосування насильства.

Основна мета лібертаріанської системи правосуддя – захист особи від всіх форм насильства. Лібертаріанці надають перевагу всім свободам, які базуються на принципі свободи індивіда. Наприклад, ми за свободу релігії, евтаназії, за легалізацію наркотиків, свободу слова і таке інше. Ми також за право людей на об’єднання, співробітництво і вільну торгівлю, а отже, і за вільний ринок.

Ми віримо в те, що люди і об’єднання мають право встановлювати власні правила щодо користування їх власністю. Так само як кожний самостійно вирішує, кого він запросить в свій дім, власник бару має право сам вирішувати чи можна палити в барі, чи ні, а роботодавець самостійно приймає рішення щодо дрес-коду в своїй компанії. Кожен має право не заходити в бар або не працювати в компанії, якщо їм не до вподоби встановлені правила.

З цих підстав лібертаріанство проти антидискримінаційних законів. Такі закони є порушенням принципу вільних об’єднань. Уряд насаджує: Об’єднуйтесь! Незалежно від того, подобається вам це чи ні! На відміну від цього лібертаріанство базується на свободі вибору; всі стосунки і трансакції повинні бути добровільними.

Дискримінація означає ставитись до різних людей по-різному. Звичайно, це дивно - принципово не хотіти об’єднуватись з гомосексуалістами, євреями, німцями або ще кимось, але принцип свободи означає, що ніхто не повинен виправдовувати свій власний вибір і немає значення дивний він чи ні. Ви не повинні потребувати суттєву підставу, щоб щось не робити. Лібертаріанство захищає право людей чинити дії чи не чинити дії незалежно від того, згодні з цим інші чи ні. Так само свобода слова означає, що кожен має право висловити свою думку, навіть якщо інші з нею не згодні. Єдиний обов’язок людей – це відмовитись від застосування примусу по відношенню до інших.

Анти-дискримінаційні закони є, самі по собі, формою примусу, бо вони змушують людей об’єднуватись з тими, з ким вони цього робити не бажають. Чи повинні ми змушувати літніх пані йти темними алеями парків, де розважаються молоді нахабні люди? Чи повинні ми змушувати людей вступати в стосунки з тими, кого вони вважають непривабливими? Звичайно ні. Але чому тоді уряд змушує компанії наймати на роботу осіб, яких вони не хочуть наймати? Чому уряд змушує власників нічних клубів приймати відвідувачів, яких вони приймати не хочуть? Як лібертаріанці ми переконані, що це не тільки неправильно, але і контрпродуктивно. Такі дії призводять до ненависті і конфліктів, а не до толерантності і гармонії.

Лібертаріанство не є ані "правим", ані "лівим". Воно також не є прогресивним чи консервативним. Перші заохочують втручання уряду в економіку, але (іноді) виступають за надання розумної частки індивідуальної свободи. Консерватори допускають втручання уряду в особисту сферу, але виступають за надання розумної частки економічної свободи. І ті, і інші вважають людину власністю держави, колективу. Лібертаріанці єдині, хто стверджує, що колектив не має права керувати особистістю. Лібертаріанство – це єдина політична філософія, яка проти примусу в принципі, наприклад, проти всіх форм використання сили крім самооборони. Базуючись на цьому принципі лібертаріанство також проти колоніалізму, імперіалізму і іноземних інтервенцій.

Лібертаріанство – це не нова філософія. Воно ґрунтується на старій традиції. Ідеї великих ліберальних мислителів XVII-XVIII століть були дуже близькими до лібертаріанського ідеалу. Нині ми називаємо їх ідеї "класично ліберальними", щоб відрізнити від сучасного "лібералізму", який насправді є одним з видів соціальної демократії, ніж філософією свободи. На стороні лібертаріанства в ХІХ столітті були як численні "анархо-капіталісти", так і класичні ліберальні економісти, переважно з Австрії. Сьогодні академічним центром лібертаріанство в США є інститут Мізеса, названий на честь австрійського економіста, прихильника теорії вільного ринку Людвіга фон Мізеса. В 1974 році Фрідріх Гаєк, студент Мізеса, отримав Нобелівську премію з економіки. Найвідомішим лібертаріанцем ХХ століття став інший студент Мізеса, американський економіст і інтелектуал Мюррей Ротбард. Його книга "За Нову Свободу" досі є найкращою роботою з основ лібертаріанства.

Тим не менш, Мізес і Ротбард ніколи не проводили всеохоплюючого аналізу такого явища як демократія. Перший лібертаріанець, який це зробив, це німецький економіст Ганс-Германн Гоппе, який живе і працює в США. Його книга "Демократія: Бог, який зазнав поразки" (2001) на даний момент типова лібертаріанська робота в цій галузі.

В останні роки, частково завдяки роботі Гоппе, ідея демократії привертає все більшу увагу лібертаріанських авторів, але більшість їх критики можна знайти лише в статтях, що опубліковані в різноманітних журналах і на лібертаріанських сайтах, такі як Mises.org. Наскільки нам відомо, ще не було опубліковане жодне повне зібрання лібертаріанської критики демократії. Ми сподіваємось, що нам вдалось заповнити цю прогалину цією книгою.

Для отримання більшої інформації про цю книгу запрошуємо вас відвідати наш сайт www.beyonddemocracy.net. В Нідерландах більше інформації про лібертаріанство можна знайти на голадськомовному сайті Франка Карстена www.meervrijheid.nl.

"Демократія – це коли два вовки і ягня голосують, що буде на обід. Свобода – це добре озброєне ягня здатне оскаржити результати голосування."

Бенджамін Франклін, державний діяч, науковець, філософ і один з батьків-засновників США.

"Демократія ніколи не триває довго. Вона швидко вичерпує себе. Ще не було демократії, яка б не зчинила самогубства."

Джон Адамс, другий президент США.

"Демократія – це ніщо інше як влада натовпу, де 51% людей вирішує, що будуть робити інші 49%."

Томас Джефферсон, третій президент США.

"Ми віримо в те, що соціалізм і демократія єдині і неподільні."

Соціалістична партія США.

"Кожні вибори –