Поразка демократії - Франк Карстен

Чи можлива альтернатива демократії? Суспільство без головуючої держави, без правила більшості, вільне та співпрацююче товариство?

Абсолютно можливо. Така альтернатива необхідна терміново, якщо ми не хочемо скотитися в тиранію і застій. Західний світ потребує нового ідеалу. Ідеал, який поєднує в собі динамізм і свободу особистості з соціальною гармонією.

Такий ідеал не утопія. Його можна досягти. Перше, що потрібно зробити - зменшити роль держави. Люди повинні відновити контроль над своїм життям і плодами своєї праці. Без настирливих правил і податків люди будуть створювати безпечні, життєздатні і сталі спільноти. Чому люди не можуть витрачати свої гроші як вони хочуть і купувати страхування, охорону здоров'я і освіту, які вони обрали? Яке велике лихо трапиться, якщо так станеться? Навіщо державі брати гроші з населення через податки і приймати ці рішення за них? Людям потрібно повернути собі свободу вибору, свободу вирішувати свої проблеми так, як вони вважають за потрібне. Самостійно, або разом. Бо без співробітництва порядок і процвітання неможливі. Але співпраця може дійсно працювати лише на добровільній основі, на основі взаємної згоди.

Люди повинні відновити контроль над плодами своєї праці. Вони повинні мати свободу створювати свої власні місцеві, релігійні, комуністичні, капіталістичні, етнічні і так далі громади. Вони можуть регулюватись "демократично", якщо члени громади захочуть.

Патрі Фрідман, онук лауреата Нобелівської премії Мілтона Фрідмана, одного разу сказав: "Урядування – це галузь з дуже високим бар’єром входу. Ви повинні перемогти на виборах або розпочати революцію, щоб спробувати нову форму правління".

Насправді не існує вибору або конкуренції урядування. Люди вважають важливим те, що компанії конкурують. Обираючи автомобіль, одяг або страхування, ми очікуємо побачити можливість вибору серед багатьох конкуруючих постачальників. Тоді чому б не створити ринок управління, де уряди змушені конкурувати, і де громадяни можуть легко переїхати до іншого регіону, де діє інший уряд? В даний час люди можуть переїхати в інше місто, але через те, що більшість податків і законів прийняті федеральним урядом, це нічого не змінює. Для отримання різного виду управління, люди змушені емігрувати, а це є величезним бар'єром.

Ми знаємо, що компанії мають тенденцію до утворення монополій і картелей з метою зниження конкуренції. Уряди також схильні до цього. Подивіться на концентрацію державної влади у Вашингтоні чи Брюсселі. Проте у вільному ринку у людей є можливість почати новий бізнес та кинути виклик існуючій монополії. Саме тому монополії, як правило, недовго витримують в приватному секторі. Коли монополісти пропонують надвисокі ціни або зловживають своїм положенням на ринку, вони запрошують інші компанії на даний ринок.

В державному управлінні такої конкуренції не вистачає. Як справжні монополісти політики не хочуть конкуренції. Вони воліють, щоб усі питання вирішувались на колективному та на центральному рівні. Вони кажуть: "Проблема нелегальної іміграції може бути вирішена тільки в європейському контексті". Або: "Боргові кризи можуть бути вирішені тільки на міжнародному рівні." Або: "Тероризм може бути подоланий тільки за допомогою потужного центрального органу". Тим не менш, у світі є багато маленьких країн, які не входять в будь-які "блоки", і які не потерпають від економічної кризи і тероризму. Так само припускається, що ми повинні вірити, що освіта, охорона здоров'я, фінанси, соціальне страхування і так далі, можуть бути узгоджені і регулюються тільки на національному рівні. Але для цього не існує жодних підстав.

Децентралізація буде корисною для багатьох груп у суспільстві. За місцевої автономії прогресивні мислителі можуть втілити свої ідеї на практиці, і консервативні мислителі можуть впровадити свої цінності не змушуючи інших пристосовуватись до їх способу життя. Люди, які хотіли б заснувати еко-хіпі комуну, можуть жити у відповідності зі своїми мріями. За свій рахунок, звісно. Релігійна громада, яка хоче не відчиняти свої магазини у неділю, зможе робити це. Єдиний підхід для всіх не потрібний і навіть не бажаний. Децентралізація, на відміну від національної демократії, є системою типу "живи і дай жити іншим".

Різноманітність управління передбачає, що люди можуть просто вирішити, в якій системі вони хочуть жити. Вони можуть піти до іншого міста або округу, якщо вони бажають іншого управління. Така конкуренція гарантує, що правителі будуть відповідальні, що навряд чи трапиться, коли вплив громадянина обмежений виборами раз на чотири роки. Навіть тоді, коли лише деякі громадяни переїдуть в інший район, це буде сильним стимулом для правителів поліпшити свою політику.

Якщо не все буде централізованим, регіони можуть вибрати напрямок, який відповідає їх обставинам і уподобанням. Наприклад, в тій чи іншій області можна вирішити значно скоротити податки і регулювання з метою стимулювання економічної активності. Американський історик Томас Вудс відзначає, що політична свобода виникла в Західній Європі саме через фрагментацію і диференціацію, яка панувала там історично. Безліч невеликих юрисдикцій дозволяли тікати з місць, де панувало пригнічення до більш ліберальних. Правителі таким чином були змушені надавати більше свободи.

Швейцарія вже давно є успішним прикладом децентралізації. Люди часто думають, що розмір і централізація є умовою для добробуту та інших привілей. З іншого боку Швейцарія, яке не є членом ані ЄС, ані НАТО, доводить протилежне. З майже 8 мільйонами жителів ця країна за кількістю населення дорівнює штату Вірджинія і її управління надзвичайно децентралізоване. 26 кантонів змагаються один з одним і активно користуються всіма перевагами автономії. Кантони колись були окремими автономними державними утвореннями, а населення деяких з них не перевищує 50 000 мешканців. Крім того, в Швейцарії є 2900 муніципалітетів – найменший з них має близько 30 мешканців. Більшість з європейських держав не має такої великої кількості муніципалітетів. Найбільша частина швейцарського податку на прибуток надходить до муніципалітетів і кантонів, не до федерального уряду. Муніципалітети і кантони дуже відрізняються між собою за системою оподаткування, і тому змагаються один з одним створюючи найбільш сприятливі умови для громадян та компаній.

Звичайно, всі знають, що Швейцарія дуже успішна держава. Вона одна з перших в світі за показниками середньої тривалості життя, зайнятості, успішності і добробуту. Лише декілька держав світу можуть похвалитись тим, що за останнє століття на їх території не було війни, і Швейцарія - серед них. Незважаючи на існування чотирьох мов