Поразка демократії - Франк Карстен

Невеликі спільноти мають більше шансів для існування на основі прозорих домовленостей, а не на принципі впливу через скриньку для голосування. В США та інших демократичних державах громадяни не мають контракту з урядом, де б визначались їх двосторонні зобов’язання, наприклад, що повинен зробити уряд і скільки це коштуватиме. Подумайте про такі аспекти як пенсії, охорона здоров’я, освіта, охорона праці і т.д. Громадяни мають невизначене чітко зобов’язання платити податки і дотримуватись законів, а держава має зобов’язання надавати послуги. І уряд може змінити правила в будь-який момент незалежно від результатів виборів. Це створює юридичну невпевненість. Ви можете роками сплачувати пенсійні внески сподіваючись на певні переваги, але уряд може змінити обсяг цих переваг одним розчерком олівця. Або ви здаєте в оренду кімнату сподіваючись, що зможете розірвати договір у зручний для вас час, а уряд вирішує, що різноманітні умови повинні бути виконані для визначення строку оренди.

Належне суспільство повинно бути побудоване на договірній основі, де права поважаються і всі сторони чітко їх усвідомлюють. Де правила не можуть бути змінені протягом гри. Ці контракти не обов’язково повинні бути однаковими для всіх. Так само як для працівників компанії, різні громадяни мають різні контракти, залежно від того, де вони працюють і живуть.

Якщо технологічний прогрес є індикатором майбутнього розвитку, тоді перспективи децентралізації виглядають дуже позитивно. Такий винахід як автомобіль надав людям свободу пересування. Винахід протизаплідних пігулок надав людям сексуальну свободу, а жінкам, зокрема, – можливість контролювати власне життя. Інтернет позбавить правлячі еліти можливості контролювати медіа. Тепер кожен може публікувати новини, відправляти свої ідеї в світ або розпочати торгівлю товарами через інтернет.

Насправді, технологія має більшу демократичну силу, ніж сама демократична система. В той час, як демократія наділяє більшість правом керувати меншістю, технологія надає людям можливість керувати власними життями самостійно. Демократія забирає владу в людей, технологія її надає. Це децентралізуюча сила, якою може користуватись і пересічний громадянин, і уряд. Вона переважає в таких сферах як комунікація, фінанси, освіта, медіа і торгівля. А оскільки, вільний ринок робить технології дешевшими, це дає можливість навіть найбіднішим людям отримати контроль над власними долями. Навіть в Африці зараз мільйони людей отримують нові можливості не завдяки гуманітарній допомозі, а завдяки комп’ютерам і мобільним телефонам, які стають все дешевшими.

Тому людство переживає неймовірний прогрес за останнє століття не завдяки демократії, а завдяки технологіям і приватному підприємництву. Такі побутові прилади як iPhone, Walkman і персональний комп’ютер стали прикладом передових технологій, які доступні для пересічного громадянина. Саме вони зробили величезний внесок в збільшення долі персональної свободи. Завдяки послугам, таким як Facebook, люди можуть вибирати приналежність до того чи іншого соціального контексту навіть поза національними кордонами і без втручання уряду. Крім того, розвиток англійської мови як мови міжнародного спілкування і можливість подорожувати за прийнятною ціною зробили світ "меншим" і полегшили пересування від однієї держави до іншої.

Все це підтверджує тезу, що створення конкуренції між урядами матиме позитивний ефект. Вже зараз все більше людей самостійно вирішують, де вони хочуть працювати і жити, а також під яким правлінням. Мільйони людей живуть та працюють за кордоном. Світ з невеликими урядовими одиницями буде логічним продовженням вже розпочатої тенденції. Ці невеликі утворення можуть добровільно співпрацювати один з одним, якщо це приноситеме їм певний зиск, наприклад, в сфері енергетики, імміграції, транспорту. Вони також можуть співпрацювати в сфері оборони, якщо Велика Держава надумає зруйнувати їх маленькі спільноти. Інноваційні і економічно успішні спільноти точно знайдуть спосіб захистити себе від подібних інтервенцій.

Нові технології навіть можуть стати в пригоді у створенні нових держав. Організація Сістейдинг (Seasteading), що була заснована вищезазначеним Патрі Фрідманом, будує штучні острови у відкритому морі. Ці острови можуть стати альтернативою до існуючих форм правління.

Для того, щоб досягти високого рівня децентралізації, наша сучасна політична система потребує радикальних змін, але вони не настільки складні, як здається на перший погляд. Великі урядові організації можуть бути ліквідовані. Міністрества освіти, охорони здоров’я, соціальної політики, економіки, сільського господарства, закордонних справ, гуманітарної допомоги і фінансів можуть бути розпущені. Суспільство потребує лише базові державі послуги, щоб забезпечити дотримання законів і порядку і вирішувати питання охорони навколишньої середи.

Соціальна держава може бути перетворена в страхову компанію. Це надасть громадянам свободу і безпеку. Вони зможуть вибирати форму і обсяг страхування індивідуально чи колективно через профспілки або компанії, де вони працюють. Умови державного страхування, як ми знаємо, постійно змінюються урядом. Безпека, яку нам пропонує уряд, неповна і залежить від забаганок політиків. Це потрібно зупинити. Допомога бідним і тим, хто цього потребує, може бути надана на місцевому рівні.

Державний контроль над нашою фінансовою системою повинен бути заборонений. Таким чином уряд не матиме можливості знецінювати вартість грошей і штучно спричиняти підйоми і падіння курсу. Таким чином буде створений справедливий фінансовий ринок, яким більше не будуть маніпулювати могутні держави і пов’язані з урядом фінансові інституції.

Велика демократична національна держава повинна поступитись місцем маленьким політичним утворенням, громадяни яких матимуть змогу самостійно вибирати форму існування суспільства. Там, де це можливо, питання повинні вирішуватись на якомога нижчому місцевому рівні.

Це означає кінець ЄС, що і на краще. Європейські політики полюбляють змальовувати сценарії Судного дня про те, що може статись, якщо ЄС розпадеться. Але такі держави як Швейцарія і Норвегія ніколи не були членами ЄС і при цьому чудово себе почувають.

Іноді можна почути аргумент, що ЄС забезпечує вільну торгівлю між європейськими державами. Якби це було єдине, що б робив ЄС, це ще було б прийнятним, але ЄС втручається в цілу низку питань. "Внутрішній ринок" створений Брюсселем немає нічого спільного з економічною свободою. Навпаки, ЄС спритно приймає закони і постанови, які обмежують економічну свободу. Ця майбутня Наддержава поглине свободу громадян і бізнесу. ЄС є протилежністю децентралізації – це приклад централізації, непрацездатна сила, яка все руйнує на своєму шляху, де індивідуальна свобода знаходиться під ще більшою загрозою, ніж національна демократія. Чим скоріше він буде ліквідований, тим краще.