Поразка демократії - Франк Карстен

Вінстон Черчилль сказав: "Демократія – це найгірша форма правління крім всіх інших, які вже мали місце". Іншими словами, демократія має свої недоліки, але немає нічого кращого. В своїй відомій книзі "Кінець історії і остання людина" Франсіс Фукуяма навіть написав про "універсалізацію західної ліберальної демократії як кінцевої форми людського уряду." Ймовірно, не може бути нічого кращого.

Таким чином, будь-яка критика демократії дуже зручно знімається з порядку денного. Демократія стоїть "над політичними партіями і ідеологіями", і завдяки такому вагомому статусу кращої чи іншої альтернативи не можна і уявити. Але це пропаганда чистої води. Демократія – це особлива форма політичної організації. Немає підстав вважати, що це найкраща форма правління. Ми не користуємось демократією в науковій сфері, ми не голосуємо про результати наукових досліджень, але ми користуємось логікою і фактами, що є цілком обґрунтованим підходом. Тож немає підстав вважати демократію найкращою системою в політичній сфері.

Чому люди не можуть самоорганізуватись у спосіб інакший, ніж національна держава, де править "народ"? В менших громадах, наприклад? Але децентралізація абсолютно не підтримується нашими демократичними керманичами і часто в принципі неможлива. Якби демократія була насправді найкращим варіантом, люди обирали б його добровільно. Беручи до уваги всі переваги демократії, повинна була утворитись черга з бажаючих. Але цього не сталось. Більше того, в жодній демократичній державі, навіть в США, штати чи регіони мають право вийти зі складу і йти власним шляхом.

Тенденція в демократичних державах скоріше протилежна – в сторону більшої централізації. Європа поступово перетворюється в демократичну Наддержаву. В результаті чого тепер німці можуть вирішувати як жити грекам і навпаки. За такої мега-демократії одні держави перекладають тягар наслідків власної короткострокової економічної політики (так само як в національних державах деякі громадяни можуть жити за рахунок інших) на плечі іншим державам. Деякі держави тринькають гроші – вони не заощаджують, вони надають своїм державним службовцям щедрі пенсії, накопичують борги, які вони ніколи не зможуть віддати – і, якщо вони знаходять підтримку серед інших держав-членів ЄС, вони можуть змусити платників податків більш успішних країн оплатити їх рахунки. Це логіка демократії на європейському рівні.

Чим більш демократична держава і чим більше в ній проживає різноманітних етнічних, національних і соціальних груп, тим більше вірогідність виникнення конфліктів. Подібні групи будуть використовувати демократичні процеси для втручання в життя інших з метою задоволення власних інтересів. Чим менше держава і чим більш однорідним є її населення, тим менше ризик зловживання демократією. Люди, які особисто знають один одного, і які відчувають свою приналежність до інших, мають меншу схильність до обкрадання один одного і чинення тиску.

Саме тому ідея надати людям можливість "адміністративної сецесії" наділена здоровим глуздом. Якби Нью Гемпшир отримав право на вихід з США, він мав би набагато більше свободи організувати процеси інакше, ніж, наприклад, в Каліфорнії. Він міг би запровадити систему оподаткування привабливу для компаній і підприємців. Регіони конкурували б між собою і люди мали б змогу обирати те, що їм насправді до вподоби. Люди голосували б "ногами" переїжджаючи до іншого штату. Управління стало б більш динамічним і менш бюрократичним. Регіони могли б обмінюватись досвідом, тому що кожен з них мав би різний політичний підхід.

Допомога бідним може бути набагато краще організована на місцевому рівні. Місцевий контроль не допустив би зловживань і став би гарантією того, що ті, хто справді потребують допомоги, її і отримують і що гроші не зникають в руках шахраїв. Розщеплення національної демократичної держави також пішло б на користь успішній інтеграції меншин. Наразі, багато мігрантів просто живуть на соціальну допомогу. Це - мігранти, які нікому не потрібні. Але більшість людей не проти мігрантів, які можуть подбати про себе і бажають стати рівноцінними членами суспільства.

До речі, Черчилль колись сказав: "Найкращий аргумент проти демократії — це п’ятихвилинна розмова з пересічним громадянином".

Демократія починалась як великий ідеал, що мав би робити людство сильнішим. Але результати стоп’ятдесятирічного практичного застосування демократії цілковито незадовільні. Наразі стало ясно, що демократія є радше тиранічною, ніж звільняючою силою. Ті західні держави, що пішли шляхом демократій і соціалізму, насправді отримали застій, корупцію та репресивний бюрократичний апарат. Як ми намагались показати вище, це сталося не тому, що демократичний ідеал був якось невірно зрозумілий, а навпаки, саме через те, що люди дуже правильно зрозуміли його колективістський характер.

Наочний приклад того, як працює демократія – сучасна Греція. Грецький соціаліст Георгіос Папандреу переміг на виборах в 2009 році з простим гаслом: ГРОШІ Є! До цього його консервативні противники скоротили заробітну платню державних службовців та інші державні витрати. Папандреу просто сказав, що це було не потрібно. "Λεφτα υπαρχουν" було його гаслом - ГРОШІ Є. Він легко переміг на виборах. Насправді, грошей, звичайно, не було. Він розраховував на гроші інших країн Євросоюзу, які з’являються, звісно, з податків. Але в демократії більшість завжди права. Якщо людям пропонують гроші лише за "правильне" голосування, вони голосують. Наївно очікувати іншого.

Грецький приклад це також ілюстрація того, що в демократії люди схильні в усьому покладатись на державу. Вони вже не просто сподіваються, вони вимагають, щоб держава піклувалась про них та вирішувала будь-які їхні проблеми. Через це вони все менше покладаються на свої сили та втрачають здібність діяти самостійно. В той же час для того, щоб вирішувати проблеми, держава постійно вимагає більше контролю. Ожиріння, наркоманія, безробіття, нестача вчителів або медсестер, падіння кількості відвідувачів музеїв (пригадайте ще) - з усім цим повинна щось робити держава. Що б не сталось: пожежа в театрі, авіакатастрофа, бійка у барі - люди очікують, що спіймає та засудить винних держава. Безробітні сподіваються, що уряд попіклується про "створення робочих місць". Якщо ціни на газ ростуть, люди чекають, що уряд якось дасть цьому раду. На Youtube є відео, на якому жінка, яка щойно прослухала промову Обами. Вона ледь не ридаючи від екстазу вигукувала: "Мені більше