Поразка демократії - Франк Карстен
Коли люди скаржаться на якість освіти, політики у відповідь приймають ще більше постанов. Що ще вони можуть зробити? Ідея, що вони повинні припинити втручатись не спадає їм на думку. Адже це означало б, що їх дії контрпродуктивні і надмірні, що вони, звичайно, ніколи не зроблять. Вони в цьому не зацікавлені.
Нові постанови погіршують проблему, тому що вони ще більше обмежують роль студентів, батьків, вчителів. Вони також призводять до ще більшої бюрократії і часто провокують зловживання. Наприклад, в Нідерландах школи повинні надавати освітні послуги встановлену мінімальну кількість годин, звичайно ж, для того, щоб забезпечити якість освіти. Але це ніяким чином не покращило ситуацію з нестачею вчителів, тож школи були вимушені тримати учнів в школах годинами, хоча не проводилось жодних занять. Те, що уряд найбільше зацікавлений в цифрах, не дивно. З відстані можна судити лише за кількісними показниками. Якість бачать лише ті, хто безпосередньо до цього долучений.
Демократичну систему можна порівняти з державними фабриками Радянського Союзу. Їх контролювали і ними керували на основі кількісних показників. Не зважаючи (а точніше, завдяки) всій увазі, яку вони отримували від держави, якість виробництва була низькою. Жодне з комуністичних авто не змогло б конкурувати з західними моделями. Це тому, що виробництво контролювалось бюрократами, а не споживачами. Як бюрократ може знати, що необхідно споживачу? І що саме потрібно вдосконалити?
Центральне планування Радянського Союзу стояло на перешкоді технологічних і культурних інновацій. Скільки винаходів було зроблено в комуністичних державах? Якість і інновації є результатом конкуренції і вибору, а не центрального контролю і державного втручання. Якщо приватні компанії хочуть вижити, вони повинні конкурувати один з одним пропонуючи споживачам привабливі ціни або покращуючи якість і надаючи кращі послуги. Компанії, що належать державі, в цьому не зацікавлені, тому що вони існують на гроші уряду.
Через те, що наша система освіти (частково) організована за принципом демократії, вона є (до певної міри) державним продуктом, що робить її подібною до державних фабрик Радянського Союзу. Цей приклад також показує як демократія призводить до соціалізму. Вільний ринок не функціонує на засадах демократії. Але вільний ринок більш "демократичний", ніж демократія в цілому, тому що громадяни можуть самостійно робити вибір, а не чекати на рішення уряду.
Те, як ми тільки що змалювали освіту, також має відношення і до інших сфер, які контролюються демократично: охорона здоров’я і захист від злочинності. Більшість людей прагнуть більшої безпеки. Але демократія і тут на дає того, що прагнуть люди. Люди голосують за політиків, які обіцяють подолати злочинність, але в результаті отримуємо ще менше безпеки і збільшення кількості злочинів.
В Нідерландах кількість злочинів збільшилась в шість разів за період з 1961 до 2001 року і кожен рік 700 000 злочинів залишаються нерозкритими. У багатьох таких випадках (як мінімум 100 000) поліція знає, хто злочинець, але вони не проводять розслідування, тому що вони не мають часу або вони просто байдужі. Поліцейські офіцери повинні проводити більшу частину робочого часу за паперами. Тим не менш, вони знаходять час на виявлення плантацій марихуани або штрафування громадян за невеликі порушення правил дорожнього руху.
Низькі показники діяльності поліції спричинені фактом демократичного управління. Поліція отримала монополію в сфері контролю за дотриманням законів. Всі розуміють, що якби ExxonMobil отримав монополію на ринку нафтопродуктів, ціни б виросли, а якість товарів і послуг впала б. Цей самий принцип застосовується і до поліції. Поліція - це організація, яка отримує тим більше грошей, чим менше злочинців вони спіймають. Якби поліція досягла успіху в зменшенні кількості злочинів, їх фінансування зменшилося б і працівники втратили б робочі місця. Так само функціонують і інші державні установи. Ви навіть не можете звинувачувати людей, які працюють в таких системах. Лише найстаранніші працівники з високими моральними принципами поводяться інакше, навіть не зважаючи на спокуси системи.
Той факт, що питання в сфері освіти вирішуються демократично, означає, що політики і бюрократи диктують правила, за якими освітні програми мають функціонувати і скільки грошей на це буде витрачено.
Хоча поліція не може похвалитись успіхами в розкритті злочинів, є те, що вони вміють робити дуже добре: заповнювати бланки. Будь-хто, хто колись повідомляв поліцію про злочин, може це підтвердити. Працівники поліції в цьому не винні, їм постійно доводиться підлаштовуватись під нові правила. В Нідерландах з семи тисяч поліцейських, які стали до роботи в період з 2005 до 2009 року, лише 127 активно працюють на вулицях. Згідно з заявами поліції це було спричинено величезним бюрократичним навантаженням, створеним урядовими постановами.
Що ще гірше – поліція отримує більше повноважень, а не менше. Це стало особливо помітним в США після 9/11, коли організації, що відповідають за дотримання законів отримали ще більше влади, наприклад - право проводити превентивні перевірки пасажирів в аеропортах, право встановлювати телефонні підслуховуючі засоби, катування підозрюваних в терактах і порушення правового захисту громадян, тобто те, що в наших правових системах сприймається як належне (Хабеас Корпус).
Чи є альтернатива системі безпеки, яка насаджується на нас зверху. Звичайно. Альтернативою є набуття особами, бізнесом і містами більшого контролю над власною безпекою. Монополія поліції повинна поступитись місцем конкуренції охоронних фірм. Люди не повинні бути змушені платити податки для фінансування державної поліції, а мати можливість найняти приватні охоронні фірми. Це знизить ціни і покращить якість. Навіть зараз, приватний сектор росте, бо люди все більше і більше розуміють, що не можуть покладатись на поліцію.
Те, що діє для освіти і поліції, також має місце і в інших державних секторах, наприклад, охорони здоров’я. Тут також демократичний контроль призводить до зниження якості і збільшення вартості. Тільки уявіть собі інновації, які б мали місце, якби система охорони здоров’я стала частиною вільного ринку.
Факт залишається фактом: люди не отримують те, що потребують, в демократичній системі. Демократичний принцип "один-розмір-на-всіх" призводить до централізації, бюрократії і монополії (характеристики соціалізму). Це неодмінно призводить до низької якості і високих цін.
Якщо ви хочете
