Поразка демократії - Франк Карстен
Якщо демократія постійно зазнає поразки в наданні людям того, що їм дійсно потрібно, чому так багато людей досі підтримують її? Чи не є кожний правильно-думаючий громадянин демократом, навіть якщо він іноді критикує уряд?
Щодо останнього можна посперечатись. Чи люди дійсно вірять в оцінки і обіцянки результатів, що ґрунтуються виключно на промовах і деклараціях, а не на діях в умовах вільного вибору? Якщо хтось вимушений їсти курятину кожен день і він стверджує, що дуже її любить, це звучить не дуже переконливо. Цьому можна повірити лише тоді, коли він матиме вибір не їсти курятину. Так само і щодо демократії. Демократія примусова. Кожен повинен в ній брати участь. Особи, міста, села, райони, держави – всі повинні дотримуватись демократії і ніхто не має права виходу. Чи переїхали б люди в інше місто за 40 кілометрів від їх теперішнього місця проживання, якби там були нижчі податки і менше бюрократії, але вони не мали б права голосу? Багато хто так. Багато хто вже проголосував ногами і переїхав в заможні регіони світу, які в той же час є менш демократичними, або взагалі недемократичними.
Людина, яка живе в демократичній системі і стверджує, що є прихильником демократії, схожа на громадянина Радянського Союзу, який запевняє, що купить Ладу, навіть якщо матиме вибір купити Chevrolet чи Volkswagen. Можливо, але маловірогідно. Так само, як в радянських громадян, не було іншого вибору, ніж Лада, в нас немає іншого вибору, ніж демократія.
Насправді, всі правильно-думаючі демократи з задоволенням уникнули б мір, за які вони, нібито, самі ж і проголосували на виборах. Якби в них був вибір. Чи платили б люди податок на соціальне страхування уряду, не будучи впевненими, що соціальна система не зміниться на момент їх виходу на пенсію? Скільки низькоякісних, високовартісних урядових послуг вони б оплатили добровільно, якби вони мали вибір так розпоряджатись своїми грошима, як вони вважають за потрібне?
Американський економіст визнав той факт, що, загалом, ми не хочемо, щоб наші особисті рішення були демократичними рішеннями. Він писав: "Щоб повністю усвідомити загрозу свободі, яку чинить демократія, а отже і влада більшості, запитайте себе, скільки рішень у вашому житті ви прийняли демократичним шляхом? Як щодо вибору авто, місця проживання, кого брати в шлюб, їсти індичку чи шинку на День Подяки? Якби всі ці питання вирішувались демократичним шляхом, пересічний громадянин вважав би це тиранією, а не особистою свободою. Але чи не є тиранією прийняття рішень у демократичний спосіб щодо медичного страхування чи заощаджень на пенсію? Як для нас так і для наших однодумців по всьому світу ми повинні виступати за свободу, а не за демократію, де Конгрес приймає будь-які рішення, за які можна отримати більшість голосів."
Насправді, багато прихильників демократії не підтримують ідеї, які вони поширюють. Прикладом цього є поведінка демократичних політиків і урядовців, які дуже часто не дотримуються того, до чого вони закликають. На думку спадають політики-соціалісти, які за часів правління критикують високі зарплатні менеджерів великих корпорацій, а після закінчення виборчого періоду приєднуються до однієї з таких корпорацій. Або політики, які виступають за мультикультуралізм, але живуть в "білих" районах і віддають дітей в "білі" школи. Або політики, які голосують за війну, але ніколи не відправлять туди своїх дітей.
Є декілька підстав, чому люди підтримують демократію, навіть, якщо їх поведінка говорить про протилежне. По-перше, можна зрозуміти, що люди вважають наш сучасний добробут здобутком політичної системи за якої ми живемо. Нам непогано живеться і ми живемо в демократичній державі, тож демократія непогано функціонує. Приблизно так вони думають. Але це хибне мислення. Порівняйте це з тим, що деякі прихильники Радянського Союзу говорили про Сталіна і Леніна. Звичайно ці диктатори чинили злочини, але люди, тим не менш повинні бути вдячні їм, тому що за їх правління відбулась індустріалізація і електрифікація Радянського Союзу. Але Росія була б "електрифікована" і індустріалізована в будь-якому випадку, навіть, якби Леніна і Сталіна не було б поряд. Так само прогрес, якого ми досягли в нашому суспільстві не можна вважати досягненням політичної системи. Подивіться на Китай. Китайська економіка росте з шаленою швидкістю, але це - недемократична держава. Добробут базується на економічній свободі, яку мають люди, і захисті приватної власності, а не на демократії.
Друга підстава, чому люди підтримують демократичну систему, це тому що їм складно уявити, що було б з їх життям, якби вони могли розпоряджатись всіма тими грошима, які вони заробили і які були вимушені заплатити у вигляді податків. Ви можете побачити "безкоштовну" державну дорогу, але ви не побачите медичного центру, який міг би бути побудований на ці кошти. Ви також не побачите свою відпустку, яку ви могли б мати, якби ці гроші не були витрачені на війну в Іраці. Ще складніше побачити винахід, який би створили науковці, якби уряд не втрутився в економіку. Вільний ринок забезпечив би виникнення нових технологій, які б врятували життя, якби бюрократія не втикала дрючки в колеса.
Іноді здається, що уряд надає багато послуг задарма, але це все має приховану ціну, яку потрібно платити: всі можливості – послуги, продукти, інновації – які не були створені, тому що засоби на їх створення були узурповані державою. Люди бачать лише те, що надає держава, але не бачать того, що вона поглинає.
Є ще третя підстава, чому ми всі думаємо, що ми демократи. Тому що нам постійно повторюють, що ми ними є. Наші школи, медіа, політики, вони постійно запевняють нас, що єдина альтернатива демократії - це диктатура. Після того як демократію наділили таким божественним статусом, хто ще наважиться бути проти неї?
Міф 13. Немає (кращої) альтернативиЯкщо ви стверджуєте, що ви проти демократії, люди
