Українська література » Поезія » Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Читаємо онлайн Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький
цвіт, Свою пристрасть безмежно-юначу, Що виношую стільки вже літ. Як цвіркун на гармошці заграє Ті пісні, що нам збуджують кров, То, упевнений, в нас запалає Ніжним цвітом небесна любов. Поміняй, мила, впертість жіночу І забудь ти про страх і про гріх! Як хотів би любить твої очі Й чути вічно веселий твій сміх. 6.6.1978 р. ПИРІЙ Напоїв мене коханням милий мій, Напоїв мене коханням милий мій, І сидить – очей не зводить, Ніби змій... Я також очей не звожу з його вій, Я також очей не звожу з його вій, І не знаю, чи давати, Чи залишити пирій? Всі від нього повтікали хто куди, Всі від нього повтікали хто куди, Ну а я його гукаю: – Йди сюди! Я дивлюсь на нього, люди, і сміюсь. Я дивлюсь на нього, люди, і сміюсь, Бо його я ані трішки Не боюсь. Посадив мене мій милий на… пирій, Посадив мене мій милий на… пирій І сказав: – Посидь зі мною І хоч трішечки помрій. Він цілує мої руки і мовчить, Він цілує мої руки і мовчить, І вже бачу, що не може Вже ні встать, ні відпустить. А душа горить – згорає, дива жде, А душа горить – згорає, дива жде, Ну а він цілує руки І, як ґедзь, весь час гуде. Притулилась я до нього і тремчу, Притулилась я до нього і тремчу, Що ж скажу своїй матусі, Як додому я примчу?... 15.11.1978 р. ЩОБ ТИ ПРИЙШЛА З якою б жадністю в жасмині Я б до твоїх припавсь грудей, Щоб ти прийшла до мене в міні, Аби погратися в хокей. 10. 6.1978 р. КОЛИ ТЕБЕ НЕМА І день – не день, і ніч – не ніч, І літо, як зима. І я – не я, і піч – не піч, Коли тебе нема. І цвіт – не цвіт, і сміх, як крик, На серці, мов війна, І Місяць в небі, як індик, Коли тебе нема. І все байдуже, все пусте, Мов навкруги – чума. І все не те, і все не те, Коли тебе нема. Мовчить робота й цілі дні Кричить дощем весна, І не співаються пісні, Коли тебе нема. 12.5.1978 р. НЕВТОМНИЙ СОЛОВЕЙ – Мене отой бентежить факт, Що солов’ї не мають такт, І що, як ми лягаєм спать, Ті починають нам співать. Й якби ж ото заради втіхи, А то всю ніч – для солов’їхи. Ну а мені, світилу дня, Хоч би якесь там – «тра-ля-ля»! Скажіть, нащо така душа В якій немає співчуття? Я подивився на Грицька І посміхнувсь йому злегка: – Та не чіпай ти солов'я, У нього там своя сім'я. 28.5.1986 р. НЕ ЙДІТЬ ТУДИ... Не йдіть туди, куди не просять, Не йдіть туди, де вас не ждуть, Не йдіть туди, де збиті роси, Й туди, де бджоли не гудуть. 8.5.1978 р. ЯКЩО ХОЧЕШ ВИПИТЬ Якщо хочеш з нами випить, Ми – люди гостинні, Якщо пляшечку візьмеш, Вгостим неодмінно. 19.101988 р. ПІТЕКАНТРОП Ходжу по житі і в волошках Шукаю слід твоїх очей, Які ти в житі розгубила При сяйві Місячних ночей. Кирпатим вітром завихріла, Аж заскрипіли ясени, Сама ж у вирій полетіла, Віднявши всі від мене сни. Куди ж, куди ти полетіла,
Відгуки про книгу Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: