Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ
КВІТКА КОХАННЯ

2011 р.

КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА Легенда За полем, за лісом, Ой там, за горами, Де зорі гуляють всю ніч, Регочуть русалки патлаті з вітрами І хлопців заманюють в ніч. Заманюють вереском ніжним-ніжнісіньким, Що аж за душу бере, Стан який, лишенько! Рученьки, грудоньки… Глянеш, аж серце гуде! Підеш за ними без всякого роздуму /Боже, ти грішних прости!/, Бо хто ж з добрим серцем та ще й світлим розумом Буде втікать від краси? Підеш за ними, зовсім не вагаючись, В пекло в болото чи січ. І знову десь чути оте завивання, Що хлопців заманює в ніч. Проходили люди в ту ніч під горою І втомлені сіли спочить, Аж чують, як в горах хтось помічі просить, Прийшли – аж там хлопець ледь теплий лежить. Говорять, що в нього русалка влюбилась У місячно-зоряну ніч, А потім у гори його заманила І з ним там лишилась на ніч. І стільки вона його там лоскотала, Аж поки він міг реготіть, А ранком у гори юнак перебрався, І скалами став володіть. Ось, чуєте, в горах, як хтось завиває, Мов пугач, що в нашім селі, То душу витрушує з хлопця русалка, Усівшись на чорній скалі. Любов же живуча, як музика Глінки, І слухають зорі її, Русалки ж сидять, обхопивши колінки, Й регочуть у далі нічні.

Четверта поетична книжка В.О. Кудрицького. До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки. Видання розраховано на широке коло читачів.

 

ВІД АВТОРА

Ми живемо в той час, коли зійшлись віки, коли виступає клан проти клану, де більш хитрі і закоренілі «хижаки» перемагають інших завдяки своїй підступності і жорстокості. А як не можуть взяти хитрощами, так відвертим підкупом наших напівголодних громадян, для яких сотня - друга гривень - то вже великі гроші! А що, скажемо, для нашого Президента, Прем’єра, депутата і його групи підтримки є та сотня- друга, як на них працює державний верстат і друкує оті злощасні папірці? Для нього ота сотня- друга - це як для нас копійка. В даний час ми проживаємо в такій державі, якою керують світові дипломовані шахраї із тисячолітнім досвідом, в яких давно все розписано і розкладено по поличках на сотні літ наперед. Вони хитрі і підступні, вміють створювати ситуації і вміло ними користуватися. А тому, вони знаходять, так би сказати, лідера нації, якого стараються завербувати в свої ряди, а потім, заручившись його надійністью, як десант, засилають в тил, підтримують на виборах. Тож, будьте пильними і пам’ятайте, що, беручи оті злощасні папірці, ви продаєте своїх дітей, онуків у вічне рабство, де для них заготовлена велика дуля, бо закони творимо не ми, а ті, кому ми дозволяємо нас обдурити, навіть цього не підозрюючи. І ми залишимось чужими на своїй землі, або, як казав Т.Шевченко, "на нашій не своїй землі!"

Хіба наш Президент, відкриваючи безвізовий в’їзд в Україну для Ізраїльтян, того не розумів, що та сарана своїми міліонами ледве не скупить всю нашу державу, бо де ще є такі дурні, які за якісь папірці стануть продавати саме найцінніше - це землю, а значить - Україну, свою державу, свій суверенітет. Після чого сотні тисяч обездолених людей залишаться ще й бомжами, продавши разом з своєю землею і свої оселі. Оце так прорив! І все це за якісь папірці. І мало хто задумувався над тим, а як же в майбутньому будуть жити їх діти, онуки, які стануть бездомними і безземельними?

А тепер я хотів би запитати: то куди ж діваються наші українські гроші і чому ми такі бідні, пани-добродії? І тут же відповідаю: бо всі наші гроші знаходяться у руках так названих Божих людей, яким ми занадто довіряємо і яких в нас називають "елітою". Ні, я не проти чужинців. Я проти бандитів і шахраїв. Я хочу, щоб Україна була вільною і будувала свою державу, а не вирощувала рабів для всього світу.

Коли нас - українців було п’ятдесят три мільйони, то цукру і гречки по мінімальним цінам вистачало всім. А зараз, коли залишилось сорок шість, то куди не підіть, то хитрі політики створюють дефіцит. А якщо товару дефіцит, то чому тоді гуляють поля, чому розбирають цукрові заводи? А тому, що так вигідно порошенкам і їм подібним, які прибрали до своїх рук всю цукрову промисловість, а потім її розвалили. Хто їм дав право це робити і з ким вони радились? При Сталіні за такі дії такого б діяча давно розстріляли, а цей живе і, уявіть, непогано. Люди зубожіють, та зате, як рік-два, появляються нові мільйонери, навіть, яким ще нема і тридцяти, дякуючи своїм батечкам та добрим дядюшкам.

А візьміть святиню з святинь - хліб. Зернових зібрали більше як 56 мільйонів