Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Бо нема тепла в будинку, Протяги в підсобці. 3.12.1976 р. ЯКЩО ВМІЄШ ПИСАТИ Як чорний віл я працював, Діток професії навчав, А план писати не встигав, То й доведи, що працював! А інший майстер тільки й знав, Що плани цілий день писав. І поки плани ті писав, То часу вчить дітей не мав. Зате начальство – «о-го-го!» У приклад ставило його. Отож, як будеш план писати, То можеш і не працювати. І хоч в нас Київ – не Каховка, Тут головне – перестраховка. 28.11.1988 р. ЧОРНІ ДУШІ Всі стали занадто «культурними» І злими, неначе хорти, А тих, які сіють і орють, Уже й не вважають людьми. Й хоч душі в начальників часом Чорніші, як в бочці мазут, Та їм нагороди із «квасом», Для них і концерти дають. 28.11.1988 р. ЯКЩО НЕМАЄ ЖІНКИ В кого з вас немає жінки, Зразу їдьте у Гребінки, Там пригостять і напоять, Покохають і… подоять. Там така «культурна знать», Що аж хочеш лома взять. Стелять м’ягко – твердо спать, Отуди їх, в кості, мать. Лиш два рази в місяць раді Вам Гребінківські ті… леді: Як аванси та получки – Отакі вони, ті сучки. Від такої їх любові – Аж вітри гудуть в діброві. 16.9.1976 р. КУЗЯ І ЗЮЗЯ Цілий день в підсобці холод, Як шакал, голосить, А тут Гриць промок до кісток І погрітись просить. – Де ти, друже, обізвися, Рятуй мене, Кузя, Зуб на зуб не попадає, Бо замерз, як зюзя. – Я б тебе, мій любий друже, І пустив в підсобку, Але ж з неї, як із неба, Небагато толку. Тож, як хочеш іще більшу Ти схопити нежить, То заходь до нас в підсобку, То й вуха відмерзнуть. 30.9.1976 р. НАРОДНА ВЛАДА Безумовно, в нас в країні Влада вся – народна, Та вона, як в медицині, Тіло інородне. 15.12.1976 р. РІДКІСНИЙ ФЕНОМЕН Луценку Анатолію Прийшов якось виконроб Втомлений з роботи, Хоче спати, а заснути Не дають турботи. Тільки вії ледь закриє, Зразу ж тут – рогаті, І за ним із рогачами Бігають по хаті. – Ой, ти! Звідки ти такий Принциповий взявся, Інші дурять і крадуть Ти ж, немов найнявся? Через тебе Бог і нам Не дає спокою, Каже: – Поки Толя є Значить, я – «спокоєн». Значить, ще не всі злодії І не всі Іуди, Хоч таких не любить чорт, Та шанують люди. 6.2.1976 р. ЖАХЛИВИЙ СОН Виконробові ЛЬОВІ Льові сон кошмарний сниться, Що нема з ким полюбиться, Бо вже всіх він пере…брав, Тих, кого в житті він знав. Ту вже мав, і ту, і ту, Бо любив роботу цю. Раптом Дід Мороз з трубою Йде й киває головою: – Ну ж бо йди мерщій за мною, Познайомлю з Сінельгою. Щоб не портив ти дівчат, Треба тебе обвінчать. А як цю в жінки візьмеш, То вже хрін куди підеш. 5.1.1976 р. КУДИ Ж БІДНИМ ДІВАТИСЯ? Сміх і горе в нашім місті На кожній будові, Де не глянеш – скрізь начальство – «Хлопці пречудові!» Всі настільки