Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Ти, мій друже, також зупинись, І на ту красуню подивись. Як цвіте калина, не тушуйсь, А постій, поніжся, полюбуйсь, І, клянусь я пам’яттю дідів, Ти відчуєш, як помолодів. Сам відчуєш, як в твоїй душі Загудуть і бджоли, і хрущі. І тоді, я знаю, ти збагнеш, Де ти силу ніжності береш. Як над полем падають дощі І гудуть над вербами хрущі, Стань, постій і трохи порадій, І на щастя часу не жалій. Все одно, повір і не спіши, Більшої не знайдеш ти краси. Не гони галопом повз життя, Бо воно не має вороття, А без квітів, праці та жінок Не буває радощів, синок. І не знайдеш щастя у житті, Як не стрінеш квіточку собі. Та тоді оце ти все збагнеш, Як життя із краю в край пройдеш. Щоб, коли останній ступиш крок, Не казали всі на тебе – вовк. Тож, коли проходиш ти проз гай, Хоч рукою феям помахай! 5.5.1991 р. СКІЛЬКИ МОЖНА ПИТЬ? Що ж ви, хлопці, робите, Скільки ж можна пить? Що ж ви, як все вип’єте, Будете робить? 4.2.2003 р. ТИ НЕ СОРОМСЯ Ти не соромся, що кохаєш, І дякуй Богові завжди За те, що «квіточку» ту маєш, Яку не можна обійти. 28.2.2003 р. НЕ ЗНАЮЧИ ВІДНОСИН Не знаю ваших я відносин, Тому й не стану вас судить, У кожного своє є горе, Та неоднаково болить. 19.1.1992 р. Я УЯВЛЯЮ… Я уявляю, люди добрі, Яким би світ чарівним став, Щоб не творили люди бомби І кожний з нас щоб розум мав. 18.1.1984 р. КОЛИ ДУША ГОРИТЬ... Про сором я не хочу говорить, Мабуть його давно вже не існує, Бо, як душа від ніжності горить, Тоді нікого і ніхто не чує. 11.10.1992 р. НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ Що б жіночки всі виробляли, Якби ми їх не цілували? Бо всі найкращі подарунки Для всіх жінок – це поцілунки. Бо що ті варті подарунки, Якщо вони без поцілунків? 20.3.1992 р. ЩО РОБИТЬ? Що казать, дівчина кожна Вміє попою крутить, А мені й така ще треба, Щоб уміла й борщ зварить. Щоб могла зустріть з роботи Й запитати, як діла? А не так: тут ледве в хату І на себе потягла... Що із того, що у жінки Вся душа вогнем горить, Якщо хочеться порою З кимось і поговорить. Я не проти й сам погратись, Бо роботу цю люблю! Але ж хочеться порою Й відпочити десь в гаю. 29.10.2000 р. ЩОБ НЕ ЛЮБОВ Гриць блукав би в цьому світі І не знав би, що робить, Щоб не вчили батько й мати Цілувати і любить. 21.3.1992 р. ЧАЄЧКИ ЛЕТЯТЬ Із вирію вже чаєчки летять І журавлі курличуть над полями, І що ж то воно буде, так сказать, Коли вже всі ми станемо панами? Хто ж тоді стане сіять і орать, Вирощувать картоплю і пшеницю І соплі всім ледачим витирать, А паничам вимокувать гузиці? 22.3.1992 р. СМІЙТЕСЯ І КОХАЙТЕСЯ… Смійтесь і кохайтесь всюди, Та не забувайте, що ви – люди. 15.11.2010 р. СОРОМЛИВА МОЛОДІСТЬ Як по весні з’являвсь лелека – Так ти приходила в мій