Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

поле, де зріють жита запашні, Де грають всю ніч цвіркуни на гармошці Веселі романси тобі і мені. 11.4.1978 р. ІДЕ ЗИМА Дивлюсь на синь віків безмежну, На тихий шум Дніпровських хвиль, І думи важкі і бентежні Нависли, як на очі бриль. Пройшла весна, як крик сороки, Прийшла вже й осінь до дібров, Куди ж мої дівались роки, Куди ж поділася любов? Кохання наше відшуміло, Немов про Тарзана кіно, Куди ж воно, куди ж поділось, Куди ж поділося воно? А на душі зима лютує І вітер свище, аж гуде, Коли ж мене ти вже почуєш, Коли ж до мене вже прийдеш? 14.9.1978 р. ЯК ЗАВИВАЛА ХУГА Що ти не будеш – не вагався, Що ти не прийдеш – теж я знав, Але однаково примчався, Бо сам себе перевіряв. Шептались вітри із вербою, Щось говорили до зірок, А я стояв всю ніч з журбою І не відходив ні на крок. І коли хуга завивала Під тріск дібров, як сто чортів, О, як тебе душа бажала, О, як тоді тебе хотів! 19.9.1978 р. БЕЗГОЛОВЕ ЩАСТЯ Коли її він полюбив – Від щастя голову згубив, А зараз він сидить і плаче… – Куди ж дивився ти, козаче? 9.1.1979 р. ЩОБ НЕ ЗАБУВАЛИ Ми без роботи не дрімали, Навіть коли жінок не мали. Не всі від всіх себе ховали, Були й такі, що виручали... От ними ми й користувались. А тим, що більше всіх старались, Навіть синків подарували, За те, що нас не забували, 30.8.1978 р. ДИВНИЙ НАРОД... Мене ти навіть й не хвали А пригорни, як Сонце тишу, А потім вже що хоч роби І я тебе вже не залишу. Я – жінка, любий, пам’ятай, І тут вже нічого додати, Я – жінка, мати, я – твій рай, І це якраз ти мусиш знати. І хоч жінки ми – дивні люди, І жить не можем без причуд, Але за це якраз нас люблять, Як любить бджіл сорокопуд. 25.5.1978 р. НЕЙМОВІРНО, АЛЕ ФАКТ Цілі дні я думаю про тебе І ходжу неначе сам не свій, Бо завжди я згадую про небо Те, що визирає із-під вій. Хочу стать твоїм найліпшим другом, Та за те вже ти мене прости, Що твоїм не хочу стать «супругом», Бо набридли вже мені пости. Хочу буть я вільним, незалежним, А тому у ЗАГС і не піду, Бо у ЗАГС заводите кохану, А назад виводите біду. 2.5.1978 р. БОЖИЙ ПОДАРУНОК Нам Бог дав і ми даєм, Так що, милий мій, підем.. 14.4.2003 р. ЩОБ НЕ БУТИ РОГАТИМ Якщо не хочеш буть рогатим, То краще будь ти нежонатим! 12.8.2010 р. ПОСТРІЛ ПОЧУТТЯ Мов рожева квіточка, молода дівчина Сутінками неба глянула з-під брів, І від того серце так замуркотіло, Що аж вогник ніжності по душі побрів. Ось вона та сила, що бадьорить душу, Та, яка запалює іскорки життя, Варто лише дівчині ледь відкрити «груші» Й оголити повністю спинку і пупка. І хтозна, чи небо на таке спроможне, І що в порівнянні з нею неба край? Все ж, якщо кохана вам не посміхнеться, То в житті ніколи вам не бачить рай. 9.3.1978 р. КОЛИ ГРАЄ ЦВІРКУН Поміняй, мила, впертість на вдачу І тобі гарантую свій