Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

СВІТИТЬ МІСЯЧЕНЬКО Світить Місяченько з вечора до ранку, Сипле самоцвіти дівчині до ганку. Ну а друга дівчина дивиться й сумує: – Чом той Місяць ясний не її цілує? Чому в русі кучері стрічки не вплітає, І як прийде вечір, не її шукає? Місяць посміхнувся й відповів дівчині: – Бо люблю я карі, в тебе ж очі сині. – Тож, чому не підеш до її ти хати?– Щоб про це при матері дівчині сказати? – Бо коли приходжу, щоб про це сказати, То не можу дома я її застати. Дівка посміхнулась й Місяцю тихенько: – Значить, не кохає вас та чарівненька. Бо якби кохала, з дому б не втікала, І сама б, як вечір, вас вона шукала.. 10.10.1959 р. УЧИЛОЧКА У нас училочка, як фея, Що очей не відірвать. Сам себе питаю, де я? І не знаю, що сказать. За вікном пливуть хмаринки, Грім на вулиці гримить, Ну й мордашки, ну й картинки, Як же в школу не ходить?... 14.10.1988 р. ЯК НЕ БУДЕ БУГАЯ... Де бугай є в череді, Там корівки молоді. Де немає бугая – Ні телят, ні молока. 4.10.1988 р. Я ЖДУ Неси, неси свою красу, Я жду її, її я жду! 18.9.2010 р. СКІЛЬКИ ВИП’ЄШ? Гриць до Йвана: – Скільки… мекнеш? Й гегнув, ніби гуска. – Скільки буде – стільки й мекну, Тут була б закуска. 4.10.1988 р. У КОГО Є ОХОРОНА У кого власна охорона – Тому неписані закони. 18.9.2010 р. ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ Що тре’ робить, щоб буть щасливою? В професора питає жіночка під сливою. І відповів профессор жіночці з дороги: – Рот на замку тримать та розставлять як ширше ноги. 27.9 2010 р. ДВА РОЗУМОВИХ ЦЕНТРИ – У жінок є два розумових центри, /Та все це буде хай між нами/, Один з них в них у голові, А другий, вибачайте, між ногами. Й один із них завжди перемагає, Але який? – Це кожен знає. Бо якщо з вами та рішила залишиться, То не для того, щоб труситься. 27.9.2010 р. САМОЗАХОПЛЕННЯ Якщо ти чужу дружину Запросив у сад гулять, Це у нас всі процитують Просто як «самозахват». 16.4.2010 р. ВІЧНИЙ ПОДАРУНОК Як мати в люди виряджала, Вона не плакала, о ні! Вона мені подарувала Веселу посмішку тоді, Щоб обминали всі тривоги Й не знав ніколи я біди, І так на мене подивилась, Мов, проводжала назавжди. Коли ж кохана проводжала, Так просвітила мою кров, Що скільки я себе вже знаю, Відтоді й мрію про любов. І що робить тепер – не знаю, Чи зупинитись, чи іти? А бубни в серці вибивають Весь час акордами весни. 1.5.1978 р. КОЛИ ТИ ПОСМІХНУЛАСЬ Коли мені ти посміхнулась Теплом веселих таємниць, Неначе свіжістю війнуло З твоїх незайманих криниць. Враз зашуміло небо лісом, Затьохкав в серці соловей, А ти стояла і гукала, Щоб ще і ще зіграть… в хокей. 11.4.1978 р. ЯК ВПЕРШЕ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ Біляву берізку мені нагадала І небо, як льон голубе, Як пісню про першу любов проспівала, Як вперше побачив тебе. І очі манили мене, як волошки, У