Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Тільки, щоб не знав мужик. ПОДИВИСЬ НА МЕНЕ – Ти приглянься, ось, до мене: Є що дать і показать... Тож скажи мені, Семене, Чом від мене всі біжать? – Як тобі, щоб не образить, Делікатно це сказать? Бо ж коханцю, окрім «танцю», Треба ще і їсти дать. 2.5.1978 р. ЯКЩО ПРИЙШЛА Якщо залишила надію, То ти її не віднімай, І будь хоч тричі ти повія, А як прийшла – штанці знімай. 23.5.1978 р. ЗВЕРТАЮСЬ ДО ТЕБЕ, МІЙ БОЖЕ! Створив Ти Адама і зорі, й весну. Навіщо ж творити було сатану? Невже, щоб боролись ми з ним все життя Й за це щоб просили в богів каяття? Багато в цім світі не ясно мені, Чому Ти півсвіту віддав сатані? Невже із-за того, як світло горить, І сам ти не можеш як слід відпочить? 22.3.1992 р. ЩО Я ДУМАЮ – Що я думаю? Я знаю, Таємницю бережу, Бо всю ніч я вас чекаю. А навіщо? Не скажу. 8.6.1978 р. І ЗНОВУ ДОЩ І знову дощ пішов над полем Нудний, дошкульний, як латунь, А я дивлюсь з великим болем, Як він накинувсь на красунь. А ті, мов вівці від вівчарки, Від нього кинулись втікать, А дощ за ними навперейми По полю кинувсь доганять. А я дивлюсь на їхні ніжки, Як ті по полю дріботять, І так хотілось їх гукнути, Щоб парасольку кожній дать. 10.5.1984 р. ХТО СТАРШИЙ – Хто тут з нас старший: ти, чи я? – Питає в діда голова. – Це як сказать? – старий в отвіт,– Той, хто мудріший, – мовив дід. – Пусті твої, мудрець, слова, Правий завжди – в кого права! 11.5.1994 р. ЩО НАЙВАЖЧЕ В СВІТІ? – Що дістає всіх до печінки? – Дурний язик любої жінки. Хто його витримає, Коля, Варт присудить тому Героя. 12.5.1994 р. КРАСА І РОСА Хоч ніхто красою не напився І борщу з краси не наварив, Але той, хто нею захопився, Тільки той по-справжньому і жив. Та для мене цього щастя досить, Інший хай отраву ту доп’є, Бо кому оті потрібні роси, На які хто хоче, той плює? На красу я руки більш не милю, Бо краса – то камінь, що висить, За котрою біг колись я, милі, Тільки б в ній свій кінчик… умочить. 24.5.1978 р. МИ ЗНАЙДЕМО ІНШИХ Не прийшла вночі ти, Не прийшла і вдень... Ну, і Бог з тобою, Ми других знайдем. Чи, можливо, думаєш Інші без… «біди»? Та таких гарнюсіньких – Скрізь, де не піди. Бо як тільки Сонце Десь вкладеться спать, То у мініюбочках Скрізь вони стоять. Ноги пооголюють Ледь не до пупка, Бо у них робота, Бачите, така. Міні попідтягують Аж по саме… ось, Що на котру глянеш – Мов стається щось. 5.2.2003 р. МІЛІАРДЕР І ЛЮДОЖЕР Що більше в нас міліардерів, Тим більше в нас і людожерів. 21.3.2009 р. ЯК ШУМИТЬ БЕРЕЗА... Як шумить береза, зачекай І про що шепоче запитай. Сам із нею хвильку пошепчи І відчуєш, як добрієш ти. Як сніжок летить над полем ниць До дівочих рук і до зіниць,