Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

ВІТАМІНКИ Є у жінки вітамінки, Це підтвердить будь вам хто. Варт їй виставить колінки – Й піднімається... пальто. 17.3.1999 р. ТВОЯ ФОРТЕЦЯ – Ого, яка ти ненажера! Будь-ласка, так і далі грай, Але про свого «Людожера» Ніколи ти не забувай. Бо чоловік, а не коханець, Твоя фортеця, пам’ятай, Отож, коли ти навіть з іншим, Й тоді про це не забувай. Бо тільки він, а не коханець Зможе терпіти твій язик, А хочеш в цім переконатись, Тоді із іншим ти зійдись. 5.10.1998 р. ЯК З’ЇВ ОСТАННЮ АРНАУТКУ Як з’їв останню арнаутку Й побудував я свій котедж – Не стало ревнощів, ні смутку, Любові теж. 5.10.1998 р. ЖИВА ЛОТЕРЕЙКА Ні теплоти, ані терпіння До мужа в тебе не було, І лиш одна із рота піна, Що дивувалось все село. За що така, скажи, невдячність, Кому ти душу віддала, Що тіло, ніби лотерейку Ти розіграла між трьома? Ну що до цього спонукає Іти по лезвію коси? Чи бережеш свого надалі, Як порося для ковбаси? Чи може він не вдався зростом, Чи загубив свій гаманець, Чи може в твого чоловіка, Вже не такий, як був – кінець? 5.10.1998 р. ЖІНОЧКИ, ЯК В НЕБІ ЗОРІ Жіночки – звучить красиво, На яку ти не поглянь, Кожна з них – то справжнє диво, А придивися, так дрянь. Бо спішать усі ті кралі, Аби всі ми їм… як далі. 2.10.1998 р. ЯКЩО СТАЛО ТЕПЛІШЕ Всі ті пісні, що чула ти, І всі вірші, що ти читала, Рука поета, так і знай, То все для тебе написала. І якщо ти відчула вже, Що на душі тепліше стало, То значить, вже зацвів женшень І появилось в хаті сало. 30.4.1998 р. А СОЛОВЕЙ СВИСТИТЬ Сиджу й не знаю, що робить? – Чи йти до тебе, чи вернуться, А соловей в гаю свистить, Що я не можу... розігнуться. 4.2.1999 р. О, БОЖЕ МІЙ! О,Боже мій! О, Боже мій! Що зі мною твориться? Із-за цього живота І душа потвориться. 4.2.1999 р. ЯКЩО Є СОВІСТЬ Як є в людини честь і совість, То в неї, знаю, є і гордість. 6.6.1998 р. ЯКБИ БУЛО МЕНІ ЛІТ ДВАДЦЯТЬ Якби я був міліонером Чи мільярдером, так сказать, Я б все, що мав, жінкам віддав би, Аби нас ті могли кохать. Я б цілував їх миле тіло Серед вербичок і беріз, І хай би все вогнем горіло – Та ні з одної б з них не зліз. Як цього ми не розумієм, Коли нам двадцять – двадцять п’ять, Коли від погляду німієм, Але соромимось сказать… 19.2.1998 р. ПРОТИ СОВІСТІ НЕ ПІДУ Хай мене уб’ють, повісять, Хай я матиму біду, Та на змову проти честі Нізащо я не піду. 4.3.1998 р. ЩОБ ТИ ПИСАВ ПРО УКРАЇНУ Аби писав він про людину, А не якогось... Кравчука, Ніколи б він не був Тичина Й в житті б не мав особняка.. 5.5.1997 р. ПРОМІНЬ І ПОСМІШКА Посмішка жіноча – Як небесні очі Й як на вас погляне,