Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

ЩОБ БУЛО ЩО РОБИТЬ Десь через місяць вишні зацвітуть І груші засміються білим цвітом, Дівчата ж нам кохання принесуть, Щоб нам було робить що ціле літо. 7.2.1998 р. КЛЯТА СТАРІСТЬ Клята старість, звідки ти прибилась, Чом пристала, ніби в лазні лист? Краще б ти десь в полі заблудилась Або там, де ходить хитрий лис. 5.10.1998 р. НАЙБІЛЬШЕ ДИВО Грудоньки твої, кохана, Це – найбільше диво з див, Для жінок це, як удача, Або як – акредитив. 3.7.1998 р. ВОРКОЧУТЬ ГОЛУБОЧКИ В садку воркочуть голубочки, Студенти зваблюють дівчат, А ті відкрили так пупочки, Що й сам султаном хтів би стать! 3.7.1998 р. ЧОРНА ДИРА Ні жалості, ні злості, ні бажання, Отак пливу по течії, Бо вбила ти моє кохання І перекрила ручаї. За що тебе кохав? Не знаю. Чи ж того варт ота «дира», Яка сьогодні більш лякає, Як всяка непотрібна гра? Бо я у відчаї віднині, Але не стану дорікать, Бо в тій дирі немає скрині, Де міг би Вічність зберігать. 29.8.1998 р. КОЛИ ЖІНКА ПОСМІХАЄТЬСЯ Коли жінка посміхається, То душа у чоловіка Як день Божий Посміхається. А як жіночка радіє, То й ще більш вона світліє. Тож, як хочеш щастя мати, То навчись гріхи прощати. А щоб муж ваш не гуляв, Так роби, щоб менше спав, І на другий день від хати Й мухи щоб не міг прогнати. Й хай би там хоч як гриміло – То не піде муж наліво. 7.2.1999 р. ОЛЕНЬ Олень вискочив із лісу І в капкан в селі попав. – Ну ж ти, Генко, – чорт рогатий, Ти мене таки дістав! 8.1.2005 р. Я ВЕСЬ З ПРИРОДОЮ Я весь з природою, як небо із землею, Нема в мені ні жалю, ні злоби, І вже не хочу я ні Валю, ані Галю Щоб зустрічатись з ними так... аби. Не хочу я співать в чужому хорі Й тинятись вічно по чужих дворах, Я хочу жити так, як Місяць в полі, Або хоч так, як, в небі вільний птах. 4.5.1997 р. ЩОБ БУВ ЩАСЛИВИЙ В очах тобі я небо принесу, У пазусі – приливи і відливи, А нижче пупа – там таку красу, Що як поглянеш – будеш вік щасливий! 18.8.1999 р. ЯК БУВ МОЛОДИЙ Я в душу твою влізаю, Кружляю в твоїх небесах І більшого щастя не знаю Від того, що в тебе в трусах. 18.1.1999 р. НЕДОНОШЕНІ Всі дівки аж лізуть з себе, Ніби недоношені, Ну, а хлопці? Чи не можуть, Чи занадто прошені? 8.21.1998 р. ДИРЕКТОРСЬКА ЗАРПЛАТА Хай він буде і Горацій, Тільки б був Героєм Праці, А за ту його зарплату Всім служитиму, як тату. 19.6.1998 р. ТАКІ, НАПЕВНО, ВСІ ЖІНКИ Такі, напевно, всі жінки: Хай буде гірший, аби інший, Полюбить навіть і козла, Аби не йти додому пішки. 24.111998 р. Я ІДУ ЛЮБИТЬ Знаю я, що вже не стріну Ту, якій би міг служить, А тому, хай вибачає: Я іду усіх любить. 14.4.1998 р.