Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

ДЕ ВИ, РОКИ? Роки, роки, наче птахи, Полетіли в синь небес, Де ж ви, Галі і Домахи, Де дівався ваш прогрес? І ніхто журбу і втому Вже від вас не забере, А тому не бійтесь грому, Хто ще може в кабаре. І замовте «летку-еньку» Або просто «вальс-бостон», Нехай люди наших знають, Хто прийде на стадіон! 18.8.1998 р. ЯК ЖИТО МАКАМИ ГОРИТЬ О, як піти в те поле хочу, Де жито маками горить, Де душу вогником лоскоче, Де все говорить: хочу жить! А я стою й сміюсь сам з себе, Й не знаю, що мені робить, Як маки в’януть, а у мене Нема вже чим їх... покропить. 20.11.1998 р. ЛЮБЛЮ ЖІНОК Люблю жінок струнких, веселих, В яких в руках усе горить, З якою можна й суп зварити, І по душам поговорить. Люблю жінок, як промінь Сонця, Ранкову тишу, неба край, І спів дрозда перед світанком, Який людей гукає в гай. Коли душа твоя палає, Ну як ти скажеш жінці: – «Ні!», Якщо вона тебе чекає, І того ж хочеться мені?! 20.11.1998 р. ПОКИ ЖІНОЧКА ПРАЦЮЄ… Може в тім, що ми ревнуєм, Теж є істина своя? А тому ми і лютуєм, Варт дать жінці лівака. Та коли проходить буря І зникає ураган, Враз за голову берешся: – Ба, який же я баран! І за чим було б вбиватись? Чи нема вже квіточок? Скільки їх таких… голодних – Тільки свисни, дурачок... Чи ти лазить розучився, Чи уже ти не жучок? Чи кривий ти, чи горбатий? Чи нема вже квіточок? І навіщо ті скандали, Краще пурхай і літай Й поки жіночка «працює», Й ти, дурило, не дрімай! 20.11.1998 р. ТІЛЬКИ ГУКНИ! Якщо тобі я буду треба, Тільки гукни, примчусь до тебе! 1.6.1999 р. АБИ РОБОТА Муж з коханкою на пляжі. В них одна... турбота. Ну, а дурам – пляж до попи, Їй – аби робота. 24.7.1998 р. ПОВІЇ Є, БУЛИ І БУДУТЬ Повії є, були і будуть, Інакше, хто б нас розважав? Тому, ото, за їх роботу Найбільшу б їм відзнаку дав. 9.4.1999 р. НЕЙМОВІРНА СИЛА Сонце з’являється – світ оживає, Жінка подивиться – дух піднімає, Хто ж з них сильніший я й досі не знаю, Тому завжди їх обох і чекаю. 11.11.1998 р. ЯКІ КОЛІНКИ! Ой, які колінки! Ой, який бульвар! Від одного погляду Аж кидає в жар! Молоденьке тіло Тільки й цілувать, А вона ще й думає... Дати чи не дать? 3.7.1998 р. ОЦЕ БОМБЕЙ! Ну ж у жінки і колінки! – То ж який ще тре’ Бомбей? Варт на них лише поглянуть – Тут же підеш грать в хокей. 20.12.1997 р. БРАТОВИЙ КОСТЮМ Надів я братовий костюм І опустився трапом в трюм. Якщо не хочеш мать інфаркт, То не одружуйся, це – факт. 5.10.1998 р. ЗАШУМІЛА ДУША Зашуміла душа, ніби в полі жита, Коли раптом повз мене дівчина пройшла, І хоч я у житті і любив, і кохав, Але цю, як побачив, то як вкопаний став. 30.9.1997 р.