Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

буду більш тебе хотіть? Душа вже відчаєм повніє Й тебе не можу зрозуміть: Чи ти зовсім вже очамріла, Чи почала уже старіть? Я знаю, що бувають зриви В того, хто душу перегрів, Та чи той зможе буть щасливим, В кого в душі постійно гнів? 15.1.1999 р. ЯКЩО ТИ ЛЮБИШ СПАТЬ Яку пораду може дать Той чоловік, що любить спать? 12.6.1999 р. ЛЕЖУ І ДУМАЮ Лежу і думаю про тебе: Чи ти прийдеш уже, чи ні? Чи ніжного живого тіла Ти принесеш іще мені? О, як мені в цім світі тісно, І хоч ще поки я стою, Та жаль, що ти співаєш пісню Уже, як бачиш, не мою. І хоч пісні людей зближають, Та відспівали ми свої, Бо вже тіла старіти стали А разом з тілом і пісні. 8.2.1999 р. ГУЛЯЄ ЗИМА Над Києвом в фаті прозорій Гуля зима. Тих почуттів, що душу рвали, Уже нема. Лишились спогади, як диво Отих зітхань, Коли в житті не мав нічого, Окрім бажань. 31.5.1999 р. ЗАВЖДИ З ТОБОЮ! Серце без серця – душа не на місці, Звідки чекати тебе або вісті? Ти на одному кінці, я на другому, Хоч молимось Богу ще й досі одному. Поглядом, мила, тебе я цілую, Навіть тепло твоє з відстані чую. Хочеться ближче до тебе підсісти, Взять, обійнять і, як кажуть – «всю з’їсти»... І грудоньки твої ніжні дівочі Ніжним теплом поливати щоночі. 2.12.2000 р. КЛУБ ДЗЮДО Клуб дзюдо. В театрі драми Тренер каже милій дамі: – Скільки можна повторяться, Що в дзюдо тре’ захищаться І як падаєш, мов з неба, Не тягни суддю на себе. 26.1.2003 р. ЩО КРАЩЕ? Краще жінці вибить зуба, Ніж сказать, що впала з дуба. Можеш жінку хоч убить, А скажеш «дура» – не простить. А скажи, що та, як жаба, Буде з вас, що з Карабаха. 7.6.2003 р. БІЖУ ДО ТЕБЕ Жінку я шукаю без лукавства, Щоб вона як бджілочка була, А тому терпіть не можу хамства І у тому не моя вина, Що біжу, неначе на принаду, Щоб напитись сили і тепла, Хочу нею ніжитись до ранку, Навіть, як розгнівана вона. Навіть, як душа вся калатає І від злості душу аж шкребе, Бо її єдину я бажаю Так, як птахи небо голубе. 14.4.2000 р. НАПІЙ Напій ваш видався на славу, Я вдячний вам за мед і каву. 9.9.1998 р. МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ Сучасне мені нагадує річку, яка пливе, Де по одну сторону річки – Минуле, А по другу – Майбутнє іде. А сучасне обох їх за руки веде. 21.6.1999 р. ЯКЩО ЗАКОХАЄШСЯ Любов – то ніби центрифуга, Вона, як в річці джерело, І так вона тебе закрутить, Що ти забудеш й про село. 3.7.1999 р. ПОХОДИТЬ БИ... Насолодиться б тобою Десь над річкою в гаю І наніжитися вволю, Поки ще тебе люблю. 29.3.1999 р. ВЖЕ ТОГО НЕ БУДЕ Скоро й сад вже побіліє Й світлим стане все земне, Але там вже тих не буде, Хто любив тебе й мене. 29.3.1999 р.