Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

То не треба й Сочі. Промінь, як і посмішка, То єдине ціле, Хоч, якщо відверто, Ми в …мишень більш цілим. 11.11.1998 р. «БІДА» Якою б жінка не була лихою, Але вона завжди з... «бідою». Й не будь біди тієї в Ані, То хто б тоді на неї глянув? І через ту ото біду І я до неї теж іду. Бо дав Бог жінці, так сказать, Щоб їй було нам що давать. І хоч ми маємо кінці... Та ми завжди, немов старці. Ну як же тих не поважать, У кого є нам що давать? 2.2.1998 р. НЕ НАДРИВАЙСЯ Хуліганочко маленька, Ну ж, іди мерщій сюди Й принеси мені дві мірки Ти «свяченої» води! Та не дуже надривайся І багато не гони, Щоб із нас, як все те вип’єм, Не сміялися пани.. 9.9.1998 р. ЧАРІВНЕ ЧУДО Дивлюсь на це чарівне чудо Аж в душі палахкотить, Як би я хотів це чудо Десь у гори заманить! Роздягти оту слов’янку, /Хай Боги мене простять!/, І під зорями до ранку, Мов на скрипці грати й грать. Бо як гляну на те чудо, То охота жить і жить!!! Бо від погляду одного Вся душа палахкотить. 22.7.2009 р. ЯКЩО ЛЮБИШ Грудоньки дівочі, ніби Ясний Місяць у хмарках, То появляться, то зникнуть, Як над морем білий птах. Я дивлюсь, очей не звожу З теї Божої краси, Й стільки зваби в них знахожу, Як у крапельках роси! Так і хочеться руками Їх злегесенька дістать Та ще й досі, хоч старий вже, Їй боюсь про це сказать. І дівчина зупинилась, Як солдати, що в строю: – Не дивись на Місяць, хлопче, Як з тобою я іду! А як хочеш теє-того... То за хвіст ти не тягни, А гайда до гастроному І пішли під ясени. 20.11.1998 р. Я ВЖЕ СТАРИЙ Скільки живу – не знаю літа І як до тебе підійти, Щоб міг вогнем свого магніта Тебе, як скутер, завести. Щоб міг тебе заворожити Й стрибнути в вир таких широт, Щоб нам обом хотілось жити Й кричать від щастя і щедрот. 20.11.1998 р. НЕ ТУДИ ПОПАВ Я так хотів з тобою стрітись, Що від одних думок літав, Але коли на тебе глянув, Відчув, що не туди попав. 17.9.1998 р. ЯК ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ Я хотів би в тобі розчинитись, Як в небесній далі журавлі, І на тебе всю нічку дивитись, Як на зайчика дітки малі. Як хотів би, щоб ти посміхалась, І рум’янилось маком лице, І щоб доля тебе не цуралась, Як трояндами поле цвіте. Як хотів би тебе цілувати І до ранку, всю ніч, обнімать, І з тобою на теплому морі Хоча б раз у житті побувать. Й подивитись, як мучаться люди, Що під пальмами днями лежать. Чи то й справді такі то там муки, Що не хочуть всі звідти втікать? Хочу я, щоб калина палала, Як моя від кохання душа. І щоб ти цілі дні засмагала, Моя рибко завжди золота. Як хотів би в тобі розчинитись, Як шепочуться з вітром гаї, І з тобою всю нічку дивитись, Як у небі летять журавлі. 30.4.1998 р. РОЗБОМБЛЕНЕ ЩАСТЯ Дивлюсь на ваші грудоньки,