Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Де шепочуться ялинки І берізки чарівні. Цвітом яблуні рожевим Запалив він весь садок, Що й бузок димком веселим Підступив до них на крок. А черемха із вітрами Й разом з ними сивий дуб Нахилилися на мене І давай тягать за чуб. 1.2.1986 р. НАЙБІЛЬША МРІЯ О, як би я, узявши ноти, Хотів присісти над Дніпром, І цілувать твої красоти, І поливати їх теплом. Залізти в пазуху дівочу До тих гарнесеньких звірят, І ними бавитись досхочу Поки діброви шепотять. 25.1.1999 р. ДАЙ МЕНІ НІЖНОСТІ! Щось в тобі чарівне й недосяжне, Й це усе не просто так збагнуть, Дай мені іще хоч би разочок В очі твої любі заглянуть. Дай мені твоїх торкнутись щічок, Ніжності напитись з груденят, Бо в житті таке коротке літо, І про це не варто забувать. 2.2.1999 р. ОСОБЛИВА Хай своя хоч тиждень Біля Нього треться, Ну, а він – негідник І не ворухнеться. А чужа до нього Тільки посміхнеться, Як з моїм товаришем Ніби щось стається. Тут, напевне, й дійсно В світі не без дива, Може у чужої Й справді – особлива? 7.2.1999 р. ЛЮБОВ І ГРІХ Любов і гріх, якщо сказати, Вони завжди у парі йдуть, Та спробуйте їх роз’єднати І, як не дивно, ті помруть. І хоч дружина – всі це знають – Для чоловіка – то капкан, Але її однак кохаєм, Хоч і приносить стільки ран. Але не дай Бог! – зникне жінка, Як тут же зникне і любов, Тож уявить собі не можу, Хто ж буде рухать нашу кров? 23.10. – 24.10.1998 р. МОЯ КИЦЯ Моїй Киці і дружині Був би сир та оленина. Їм давай делікатеси, Як для справжньої принцеси. Рибу, м’ясо, ковбасу Хоч варену, хоч...живу. Й, навіть вже, як в рот не лізе, То не лишить Киця Ліза. 6.1.1998 р. СЕРЦЕ ПОЕТА Серце поета – скарб любові, Де повно ніжності й щедрот, Й щоб все це висловити в слові То, мабуть, ахнув би народ. 3.3.1999 р. КОЛИ ГУДУТЬ БДЖОЛИ Люблю, коли літають бджоли, В гаю співають солов’ї, Сміються учні біля школи І бачу очі я твої. 21.2.1999 р. КОЛИ ОХОПЛЮЄ ТРИВОГА Коли охоплює тривога Та ще й метелиця гуде, Весь день дивився б на дорогу, Якою миленька іде. 20.2.1999 р. НЕЙМОВІРНА МИТЬ Ти не уявляєш, як тебе чекав, Як з зірками Місяць в небесах гуляв, У мені блукала неймовірна мить, Щоб тебе, як кішечку, на ходу схопить. 2.11.1999 р. Я БАЧИВ ВСЕ В жінок закохувавсь по вуха, Аж в голові від них гуло, Та щоб жінки уміли слухать, Їм би ціни всім не було! 11.4.1999 р. ПРОПАХША ВІТРАМИ Руки пахнуть пирогами, Манять, як веселий птах, А над обрієм, над нами, Ходить казка по п’ятах. Ти пропахлася вітрами, Це не просто так сказать, Щоб могла ти, так, між нами, Всіх на світі чарувать. Але де слова поділись, Що для тебе я беріг, Бо, коли ти посміхнулась, Я вже їх згадать не зміг.