Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

я стежку протоптать. Уявляю, як над ставом Стали верби танцювать, Щоб тебе – свою кохану – Міг хоч раз поцілувать. Уявляю, якби друзі Стали всі: – «Ура», – кричать, Щоб тебе, нарешті, в лузі Зміг я в себе закохать. 4.1.1989 р. СИМВОЛ ДІВОЧОЇ КРАСИ Твої сунички, дорогенька, То – ніби вогники ясні, Тому і мчусь завжди раненько, Щоб в тій поніжитись красі. Твій запах тіла вічно манить, Немов перуки чарівниць, О, як в житті колись я мріяв До тих добратись таємниць! І в казку ту з живих парфумів Щоб як хутчіше шугонуть І ними, як найбільшим святом, Вже по-дорослому дихнуть. 11.9.1989 р. ГАРЯЧА Чом відскакуєш від мене, Ніби м’ячик від стіни, Чи то я такий гарячий, Чи відлякують штани? 1.11.1989 р. ВЕСЕЛІ ВОГНИКИ Осінь золотом лоскоче Почуття мої. Серце хоче, ой, як хоче! Хочеться й мені Десь полинуть в гай, до лісу, На поля зелені, Назбирать жаринок в лузі І принести в жмені. Щоб, як миленька проснеться І розплющить очі, Кинуть всі ті діаманти В пазуху дівочу. Хай ті вогники палають, А музики грають, А дівчата молоденькі Мою щедрість знають! 28.8.1973 р. ДІАМАНТИ Коли ти йдеш весною в поле, Ти не спіши, призупинись, І тій, яка очима коле, Хоча б злегенька посміхнись. Коли ти йдеш весною в полі, Скільки квіток – стільки й зривай, І не питай про те ні в кого, Коли в душі вирує май. Бо квіти швидко відцвітають Отож, браток, і не дрімай! І поки вас вони гукають, Ото живи і не зівай. Бо квіти ті, як зорі влітку, На все свій час і свій знавець, І якщо ти не зірвеш квітку, Знайдеться інший молодець. І ви не думайте про пекло, Бо пекло там, де сум і зло, А там, де вас вітає небо, То вам, вважайте, повезло. 6.4.1978 р. ШОВКОВА ТРАВА Боже мій, які дівчата! Скільки полум’я в очах, Що готовий все покинуть І до них летіть, мов птах. Впасти в їх траву шовкову Біля біленьких колін, І гори вогнем робота У вогні вечірніх змін! Хай хоч вигонять з роботи Й кажуть: з розуму зійшов, Та, якщо не має щастя, На хрена тоді любов. 8.3.1998 р. ЯК Є АКРЕДИТИВ Як в тебе є аккредитив, Приходь! Я дам… презерватив. 18.8.2010 р. Я НАСОЛОДЖУВАВСЬ ТОБОЮ Вона стояла, як вербичка, /Це просто так не розказать/. Її рум’яне миле личко Хотілось вічно цілувать. І я, як вітер із діброви, В ту мить на неї налетів І цілував їй губки, брови... О, Боже, як її хотів! Таких я губок солоденьких Не відав навіть і вві сні, Які тоді подарувала, Моя ти дівчинко, мені. І зовсім їх я не соромивсь, Немов мене поплутав біс, Що ладен був зацілувати Тебе від пальчиків до кіс. Я насолоджувавсь тобою, Бо розумів, що час не жде, І хутко день пройде з журбою, Як тільки вечір приповзе. Душа аж рвалася на волю, І того теж хотіла ти. Та вечір біг уже по полю, Щоб нас з тобою розвести. Ну як же вас, таких чарівних, Можна, скажіть, не цілувать,