Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Та, що родилася для всіх. 21.6.1982 р. ЗВІДКИ У ТЕБЕ ТІ ОЧАТА? Із губ твоїх я рвав тюльпани, В очах купався, як в морях, І був від них я вічно п’яний, І вічно плутався в ногах. Тож звідки в тебе ті очата, В які я б скільки не дививсь – Вони завжди, немов звірята, Тільки до них лиш доторкнись. 19.1.1984 р. НАЙКРАЩА КВІТКА Дівчинко-якуточко моя, Ти уже, як квітка розцвіла, І рум’янець в тебе на лиці, То ж чому ховаєшся в тіні? У промінні срібної роси Все, що хочеш, в мене ти проси: Хочеш – небо, хочеш – зорі, хочеш – гай, Тільки ти від мене не тікай! Все б тобі віддав за ту я мить, Від якої грім в душі гримить. 5.6.1984 р. МЧИТЬСЯ ВІТЕР Над Десною вечорами Мчиться Вітер з хмарочками, В тих хмарках, що під пахвою, Нам срібло несе з водою. Щоб, як хто прив’яне в полі, Освіжитись міг водою. Ось прибіг до косарів Й їх смачненько напоїв, Й потім шмигнув на Дніпро Поливать його сріблом. 5.6.1984 р. ЯКА РІЧЕНЬКА Під горою річенька Одяглась в жупан, Й притулилась боком До ріки Алдан. Вийшов десь із сутінок Місяць, як капрал, І повів він річеньку Через перевал. – Ой, яка ти миленька, Ой, який жупан, Розстібни ти блузочку, Покажи свій стан. А по другу сторону, Де реве олень, На вершках берізок Причаївся день. Подививсь на ніченьку, Розігнав туман, І побіг із Сонечком Доганять Алдан. 19.7.1984 р. ЩО Б НЕ ТВОРИЛИ БОМБИ Що б не творили люди бомби Й ніхто гармат не будував, То я упевнений, що світ наш Давно б для нас всіх раєм став І нам би всім аплодував. 18.1.1984 р. СПРАГА В твоїх очах пульсує літо, В устах тюльпанчики горять, З рум’яних щічок пахне цвітом, Ну що тобі іще сказать? О, дай, ріднесенька, кохання З твоїх грудей напитись, дай! І забери мої страждання, Щоб ними не засмутить гай. Ти, мов оазис у пустелі, Скільки не пий – душа горить. О, як би я отой оазис Хотів би в дім свій заманить! 19.1.1984 р. Я ВДЯЧНИЙ ВАМ Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все – за вашу гідність, За теплі ночі чарівні. Спасибі вам, що всі ви різні, Як у садку, як в лузі цвіт, Що кожна з вас – то ціла вічність, А разом всі ми – цілий світ! 18.1.1984 р. СПРАГА КОХАННЯ У всі часи я заздрив тим, Що на морях відпочивали І в очі всім пускали дим, І ні на кого не зважали. Як заздрив їм, як заздрив їм! Словами це не передати. О, як сьогодні я б хотів Так як вони порозважатись, І в морі всіх земних щедрот Щодня купатись і купатись. 13.2.1999 р. ЧЕРЕМХА – БІЛЯВКА Травень в душу зазирає Цвітом поля і садів, І на вулицю гукає Щебетанням солов’їв. Я іду весні назустріч По замісячній росі,