Українська література » Поезія » Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра

Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра

Читаємо онлайн Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра
цигарок.

В небі зоряні плакати. Сон і тишина кімнати.

Ніч свої згортає шати, впали роси на поля.

Золоті гудуть гармати, — то зоря привіт крилатий, Щоб я міг тебе співати, посилає нам здаля.

1935 р.

НІЧ

III

Падав сніг на місто білокриле, і в тумані жовті ліхтарі нам привітно й тепло так світили у сніжинок і проміння грі.

Ми ішли, немов крізь білі дими, у грайливім мареві огнів, і руками теплими своїми я твої холодні руки грів,

і дивився на твоє обличчя в той далекий, неповторний час. На сопілку вітер грав північний, падав сніг лілеями на нас.

Скільки днів пройшло і пролетіло, але в серці й досі ще та ніч, і туман, і місто білокриле, і гудків призивний дальній клич.

Наче пісня зустрічі й прощання, у якій — початок і кінець.

О, снігів холодне чарування і єднання тепле двох сердець!

19.XIІ. З 8

НІЧ

IV

Догоряє вечір, квітка пурпурова, у дзвінках трамваїв, кроках і піснях, і нечутно лине довга ніч зимова, довга ніч зимова, чорнокрилий птах.

Дзьоб його довбає квітку пурпурову, заливає тьмою пелюсток огні.

Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні.

Завмирає місто. Тишина і спокій.

Тільки сніг синіє, тільки вітру змах, і коло будинків ходять одиноко сторожі, як тіні, в довгих кожухах.

Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко.

Кроки одинокі, ніби серця стук.

І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук.

Де-не-де у вікнах світло янтаріє, ліхтарі хитливі, тіні без кінця.

В серці пісня спіє. Місто, ніч і мрії.

Що мені навіє довга ніч оця?

Скільки їх минуло, цих ночей зимових!

Та навіки в серці тільки ніч одна, — ніч моя далека першої любові, ніч моя чудесна, юності весна.

Як тоді шуміли верби над рікою, як світили зорі, як сніги цвіли...

Од твого волосся віяло весною.

В ніч ту над рікою ми одні були.

Ні човна, ні весел, ні квіток, ні співів, тільки сніг і вітер, і весна, весна в двох серцях жагучих, в двох серцях щасливих, першої любові сповнених до дна.

Місяць над рікою в темному просторі розливав на гори і на верби ртуть.

Ось чому для мене тільки сині зорі, тільки сині очі у житті цвітуть.

Линь же, моя пісне юності й любові, і весною линьте в серце сніг і мла!

Я за те люблю їх, ночі ці зимові, що одна з ночей цих щастя принесла.

20.ХІІ.38

В САДУ

Зелений сад густий, розчинене вікно.

Я в ньому молодий — колись давно-давно.

Ні, не забуду я той шум далеких віт.

О юносте моя, мій неповторний цвіт!

Я знову молодий, як був колись давно.

Зелений сад густий, розчинене вікно.

15.ХІІ.38

ЧЕКАННЯ

Тихо. В повітрі — ні руху.

Слів де для пісні знайду? Падають тепло і глухо яблука в нашім саду.

В небі — печаль журавлина, в’януть і никнуть цвіти.

Вийду: а обрій — шипшинний, гляну: а небо — як ти.

Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає. Сині під місяцем трави, вітер — зітхання твоє.

Вдаль простягаю я руки, слухаю, кличу і жду... Падають тепло і глухо яблука в нашім саду.

18.XIІ. З 8

МОЛОДІСТЬ

В небі жайворон кружляє, піснею дзвенить.

Далечінь моя безкрая, сонце і блакить!

В небі хмарка пурпурова лине і сія.

Гей, ти, поле колоскове, молодість моя!

Мріє гай, і вітер віє бархатним крилом.

Підняли блакитні вії васильки кругом.

Щось шепочуть тихо трави. В далечінь руду, босоногий і смуглявий, я іду, іду.

В небі хмарка пурпурова лине і сія.

Гей, ти, поле колоскове, молодість моя!

21.ХІІ.38

ЖИТЬ!

Літа здогнав я молоді на зорянім мосту.

Неначе лебеді в груді, — душа моя в цвіту.

На голубі дивлюсь міста, на марево степів, на дорогі твої вуста, — і з серця лине спів.

Співать про день, що нам несе щасливих літ блакить, співать про молодість, про все і жити, жити, жить!

XI1.38

ЛЕЛЕКА

Розцвіла зоря шипшинна в гуркоті прибою.

І лелека з України лине за водою.

Ой летить, летить лелека просто за зорею.

То душа твоя далека лине за моєю.

11.XII.38

ВЕРЕСЕНЬ

Над синім парком місяць блідне в передчутті нічної мли.

В твоїх очах, до болю рідних, осінні фарби розцвіли.

Ми йдем. Мов райдугу, над нами розкинув вересень блакить,

багряне листя під ногами покірно й тепло шелестить.

Душа, як пісня, в небо лине, спадає зорями на шлях.

О, крик прощальний журавлиний, о, тишина в твоїх очах!..

21.1Х.38

ЗОРІ

Грали дальні зорі в тверді голубій, як ішов від тебе я в останній бій.

Зброї дзвін, походи, на знаменах кров...

І в боях забув я про твою любов.

Вкрили дальні зорі, як тоді, блакить... Чому ж моє серце по тобі болить?

Вересень, 1938

ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних іде гордовито осінь жовтокоса на лихім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь іде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка гола мерзне за вікном.

15.ХІІ.38

ДАЛЕКІ ДНІ

Далекі дні, гаї осінні, в задумі сонячній земля.

Нам на обличчя павутиння спадало з сонного гілля.

В мені живе та осінь рання, той тихий шепіт не затих.

О, сльози першого кохання на віях довгих і густих...

18.ХІІ.38

ДОЩ

Б’є годинник. Дощ надворі. Плачуть вікна в темноті.

А у мене в серці — зорі, в серці зорі золоті.

Крикне іноді сирена, й знов осіння тишина сонно лине. А у мене в серці — музика ясна.

Крізь дощові загорожі десь пливуть огнів рої.

А у мене в серці — рожі і сміються солов’ї.

Так безмежно і натхненно.

І горять, горять уста...

Це тому, що біля мене ця голівка золота.

7.ХІІ.38

ЗИМА

Зима. Сніги. Лютує хуга, кров заморожує до дна.

І серце так повільно стука.

Але з-за гір летить весна.

Вона не любить? Серця хуга тобі чужа і навісна.

Настане час, ти стрінеш другу, з любов’ю вернеться весна.

18.ХІІ.38

СНІЖИНКИ

Сніжинки, надворі сніжинки роями летять до вікна. Смієшся ти ніжно і дзвінко, така загоріла й міцна.

Тобою кімната розквітла, такою ще ти не була.

Бо стільки і щастя, і світла ти з моря мені принесла.

Дивлюся в зіниці

Відгуки про книгу Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: