Том 9 - Леся Українка

Франко. Студії над укр. нар. піснями. Записки Наук, товариства ім. Шевченка. Гречная панна перевіз держала святий вечір, перевіз держала.

Вар. мелодії: Kolberg. Wofyn, № 148. Тексти: Метлин-ський, ст. 333; Чуб., III, колядки № 43 і 45. Див.: Потебня. Объяснения, II, ст. 449.

Тексти з іншими мелодіями: Богогласник. Песни бла-

гоговейные... і т. д. Въ стъй чудотворнъй Лаврѣ Почаев-ской. Тщаниемъ иноковъ чину С. Василия Великого (два видання, 1805 і 1825 p., в обох див. № 22); Гр. Галаган. Малор. вертеп.— «Киевская старина», 1882, X; Дему-цький. 36. нар. укр. піс. для нар. хорів. К., 1906; № 5; Ко-нощенко, І, № 96; Лисенко. 36. для учнів, 23; Песнопе-ния Богогласника Холмского церковного распева в четы-рехголосной гармонизации Е. Витошинского. Изд. народ-но-просветительского о-ва Холмской Руси (друковано у Roder’a, Leipzig, 1910 p.); К. Стеценко. Колядки і щедрівки, II, № 1 і IV, № 10. Тексти: Бессонов. Калеки пе-рехожие. [М., 1861], вип. II, 20—23; Дикарів. Нар. календар Валуйського пов. у Вороніжчині.— Мат. до укр. етнології, т. VI, ст. 152; Олена Пчілка. Укр. колядки, 105, № 4; Шейн. Белорусские песни. СПб., 1874, № 105, ст. 60.

Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір!

А я знаю, що пан дома, сидить собі кінець стола.

Сидить собі кінець стола, а на ньому шуба люба, а на ньому шуба люба, а в тій шубі калиточка.

А в тій шубі калтіточка, в тій калитці сім червінців, в тій калитці сім червінців, усім дітям по червінцю.

Мелодія з однаковою ритмічною схемою: Kolberg. Ро-kucie, І, № 37, ст. 126. Студія над цею щедрівкою: Потебня. Объяснения, II, ст. 145 і далі. Парал. тексти: Zegota

Pauli. Piesni ludu ruskiego w Galicyi, т. I, Lwow, 1839, ст. 12, № 14; Nowosielski. Lud Ukrainski. Wilno, 1857, t. І, ст. 97; Маркевич. Обычаи и пр. малороссиян, ст. 65; Гильтебрандт, CLXIV (Берестейського пов.); Чуб., Ill, колядка № 154, щедрівка № 21; Дикарів. Нар. календар Валуйського пов., ст. 155. Строфи II і III уміщеного тут тексту подала сестра JI[eci] У[країнки] Ольга.

РІЗДВЯНА ГРА

Го-го-го, коза, го-го, сірая, го-го, білая.

Ой розходися, розвеселися, по сьому дому, по веселому!

Де коза ходить, там жито родить, де не буває, там вилягає.

Де коза ногою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом.

А в Михайлівці • всі хлопці стрільці,—

встрелили козу в правеє ушко, в правеє ушко, в саме сердечко.

Пуць! Коза впала, нежива стала, а міхоноша бере дудочку, надима козі та й у жилочку.

Надулася жила, коза ожила,

тя й пішла коза та стрибаючи, та гасаючи, своїх діточок та шукаючи.

Слова, що в віршах 1—3, 8—9, 12—13, 16—17, 22—

23 і 28—29, співаються, як стоїть у 1-му такті, а останні — як у 4-му. Варіант мелодії і тексту: Сборник малор. и белор. нар. пес. Могилевской губ. Гомельского уезда, зап. Зинаидой Радченко. С. Петербург, 1911, № 83. Інші мелодії у Рубця: 100 у н. п., № 75, і 216 н. у. н., № 42. Див.: Потебня. Объяснения, II, ст. 173—180; Ящуржин-ский. Рождественская интермедия.— «Киевская старина», 1898, X.; Шухевич. Гуцульщина, IV, ст. 200; Гнєдич, № 483; Бессараба. Мат. для этн. Херсонской г., № 505— 508.

НА КОЛОДКУ

Ой упала колодойка з неба,— ой чого ж бо нам та й до пані треба? Ой треба ж нам та й до пані воза, ой наша пані, як червона рожа.

Ой упала колодойка з неба,— ой чого ж бо нам та й до пані треба? Ой треба ж нам та й до пані дишля, ой наша пані, як червоная вишня.

З Колодяжного, Ковельськ. пов. Пор.: Милорадович, ст. 95, № 4.

Ой а колодко, йа колодойко, ой а що ж ти нам та й наробила!

Ой а що ж ти нам та наробила,— що серед будня свято зробила!

В Галичині на подібну мелодію співають колядок. Див. збірники Ів. Колесси, № 5, ст. З, № 8, ст. 7; Роз-дольського — Людкевича, № 145—147.

ВЕСІЛЬНІ Летять галочки у три радочки зозуля попереду. (2)

Усі галочки по дубах сіли, зозуля — на калині.

Усі галочки защебетали,

зозуля закувала. (2)

— Ой чого куєш, чого жалуєш, сивая зозуленько?

Ой чи жаль тобі теї калини, що стоїть при долині? (2)

— Ой не жаль мені теї калини,

що стоїть при долині.

Тільки жаль мені т^ куваннячка, раннього вставаннячка. (2)

♦ *

*

Ідуть дружечки у три радочки,

Ярина — попереду.

Усі дружечки по лавах сіли,

Ярина — на посаді.

Усі дружечки заспівали,

Ярина заплакала.

— Ой чого плачеш, чого жалуєш,

молодая Ярино?

Ой чи жаль тобі татонька свого, чи подвір’ячка його?

— Ой не жаль мені татонька свого,

ні подвір’ячка його.

Тільки жаль мені русої коси, дівоцької краси.

Варіанти мелодії у Лисенка в IV томі Трудів етногр.-стат. експедиції під ред. Чубинського, № 5, 60, 64, 76 і інші; Конощенко, І, № 24, II, № 96; Філ. Колесса. Наша дума, вид. т-ва «Просвіта» у Львові, 1902 p., ст. 42; Лисенко. У. обрядові пісні, улож. для мішаного хору. V. Весільні пісні. К., 1903, № 22; Остапович, IV, № 6, 7, 10, 12; В. Верховинець (Костів). Укр. весілля.—У. етнографічний збірник, видає У. наукове товариство в Києві, т. І. К., 1914 p., № 21, 29, ст. 29 і далі; Ів. Демченко. У. весілля. Одеса, 1905, № 60. Зріднені мелодії: Kolberg. Pokucie, I, № 115, 149, 213. Chelmskie, I, № 131, 177, 273,

Wolyn, № 3, 107, 108; Голоса укр. песен, изданные Михайлом Максимовичем. Москва, 1834, № 5. Тексти: Lo-zinski. Ruskoje wesile w Peremyszli. Peremyszl, 1835, r., st. 37; Гол., II, ст. 104, ст. 104, № 19, III, t. 2, ст. 282, № 3; Труды общества исследователей Волыни, т. І. Житомир, 1902, ст. 133, № 45; Waclaw z Oleska. Piesni polskie і ru-skie ludu galicyjskiego. Lwow, 1833, ст. 33, № 106.

Варіанти мелодії: Лисенко в IV томі Трудів Чубин-ського, № 89; Kolberg. Pokucie, I, № 209 (віддалений — Wolyn, № 103, 129); Лисенко.