Том 9 - Леся Українка

— Ой ми дамо сто рублів, сто рублів.

— Ми сто рублів не візьмем, не візьмем.

— А (ми) дамо тисячу, тисячу.

— Ми тисячі не візьмем, не візьмем.

— А ми дамо дівочку, дівочку.

— За дівочку ні слова, ні слова,

за кониченьки да й з двора, да й з двора!

Овруч

Варіанти мелодії: Коціпінський, № 67; Рубець, 216 нар. укр. нап., № 15; Іван Колесса. Пісні з села Ходо-вич Стрийського повіту (XI том Етнографічного збірника Наукового товариства імені Шевченка у Львові), ст. 28, № 7; П. Сокальский. Мал. и бел. песни, №. 6; Мелодії гаївок, схоплені на фонограф Йосифом Роздольським, списав і зредагував Філарет Колесса. Матеріали до української етнології. Видає Етнографічна комісія Наук. тов. ім. Шевченка у Львові, т. XII, № 85 і 86. Паралельні тексти показані Володимиром Гнатюком — «Гаївки» — в тім самім томі «Матеріалів», ст. 17—19, і, крім того, Максимович. Дни и месяцы, ст. 16; Чуб., III, № 11; М. Дикарів. Нар. календар Валуйського повіту в Воро-ніжчині (Мат. до укр. етнології, VI), ст. 177. Студія про цю пісню: Потебня. Объяснения малор. и сродных нар. песен, І. Варшава, 1883, ст. 39—45.

Ой нумо, нумо в зеленого Шума! Ой Шум ходить по діброві, а Шумиха рибу ловить, що вловила, то пропила, сукні доньці не купила.

— Постій, дочко, до суботи, справлю сукню ще й чоботи. Червоную плахту, зелену запаску... Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка!

Варіанти мелодії і тексту: Чубинський, III, стор. 50 (=Рубець, 216 н. у. п. № 28; в «Молодощах» Лисенка та сама мелодія, що у Рубця, доповнена заспівом). Порл

А. Конощенко. Укр. пісні з нотами. II сотня. Одеса, 1902, № 20, і Рубець. 100 у. н. п., № 94. Парад, тексти без нот: Максимович. Дни и месяцы, ст. 17; К. Шейковский. Быт подолян. К., 1860, т. І, ст. 21, № 9; Грінченко. Этногра-фические материалы, т. III. Чернігів, 1899, № 197; Явор-ницький, № 56; И. Беосараба. Материалы для этногра-фии Херсонской губ. Сборник отд. русск. яз. и слов. имп. Академии наук, т. XGIV, № 4 — текст № 18.

Прошу, тестоньку, ізмилуйся, не гнівайся, не я говорив,, мене хміль підбив.

Я, я, я молодець, тихий переборець, сім бояр.

Інші мелодії: Сокальський. Мал. и бел. п., № 3; Роз-дольський — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, № 172. Парал. тексти без нот: Гнатюк. Гаївки, ст. 74—76*. До паралелей, показаних Гнатюком, додам: Чуб., III, № 26; Грінченко, III, № 208.

А йдіть, кози, а йдіть, кози, повидайте боже, повидайте, повидайте, як дівойки скачуть.

Дальших слів від Лесі не записано. Її сестра Ольга Кривинюк прислала такий текст з с. Колодяжного, Ковельського повіту:

А йдіть, кози, а йдіть, кози, повидайте боже, повидайте, повидайте, як старі баби скачуть.

— Отак, отак, отак, отак, отак нехороше,

отак, отак, отак, отак, отак непригоже.

А йдіть, кози, а йдіть, кози, повидайте боже, повидайте, повидайте, як дівойки скачуть.

— Отак, отак, отак, отак, отак хорошейко,

отак, отак, отак, отак, отак пригожейко.

Одмінні мелодії: Роздольський — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, № 59—61. Пор.: Чуб., III, ст. 32 (=Лисенко, Молодощі, ст. 40, і 2-й вінок веснянок, ст. 16—19). Тексти: Гнатюк. Гаївки, ст. 29—31.

Перейди, місяцю, перейди, місяцю,

^/ та й на нашу улицю,

та й на нашу улицю, та й на нашу улицю!

На нашій улиці, на нашій улиці та всі хлопці молодці. (3)

А нема кращого, а нема кращого над Петруня нашого. (3)

Сім пар чобіт стоптав, сім пар чобіт стоптав, до дівчини ходивши, до дівчини ходивши, подарунки носивши.

Паралельні тексти без нот: Чуб., V, ст. 104. № 219; И. Бессараба. Материалы для этнографии Херсонской губ. Петроград, 1916, № 287.

Моїм завданням при обробленні сього збірника було показати з можливою повністю самі музичні паралелі до уміщених тут пісень. Безнотних видань пісень досі було надто багато, щоб можна було жадати в кожній новій публікації зведення всіх попереду друкованих без нот варіантів. Такого завдання досі ніхто ще не сповнив (найближче до нього дійшов В. Гнатюк у «Гаївках», де теє улегшалося обмеженістю матеріалу), і в обставинах нашого часу менше, ніж коли, можна таке завдання становити, але через те не тратить рації зазначення тих без-нотних паралелей, які здибалися в приступних мені виданнях.

А в нашої перепілоньки

та голівка болить,

та голівка болить,

тут була, тут була перепілонька,

тут -була, тут була винозіронька!

За другим разом співається: «та плечиці болять», за третім — «рученята болять» і за четвертим — «ноженята болять».

Інші мелодії: Чубм III, ст. 64, варіант в «Молодощах» Лисенка, стор. 14; Рубець. 216 нар. укр. нап., № 19 ( = його ж, 100 у. н. п., № 72) і 26; О. Kolberg. Pokucie. Obraz etnograficzny, t. I, Krakow, 1882, ст. 65 і 172; Гр. Ходоровский. 14 малор. песен, араняшрованных для фор-тепиано. К., 1893 p., № 2; Конощенко, II, № 19; Роз-дольський — Людкевич. Галицько-руські народні мелодії.— Етнографічний збірник Наукового товариства

ім. Шевченка у Львові, т. XXI, № 212; Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 8, 9, 115, 116, 134. Тексти:

В. Гнатюк. Гаївки, ст. 131—133. Крім паралелей, показаних Гнатюком, зазначаю: Максимович. Дни и месяцы, ст. 13.

I гурт Чорнушко, душко,

вставай раненько, вмивай личенько,— хтять тебе людичвзяти, а я рада віддатй.

II гурт За кого, мамуненько,

за кого, любуненько?

I За селянина, за його сина.

II Не піду, мамуненько, не піду, любуненько! Тра пізно лягти,

а рано встати, на поле іти, обідать нести,— не піду, мамуненько, не піду, любуненько!

1 Чорнушко, душко,

вставай раненько,

вмивай личенько,— хтять тебе люди взяти, а я рада віддати.

II