Том 9 - Леся Українка

'

Не бийтеся, нема за що, хоч я гарна, так ледащо.

Ой гоя, гоя, гоя, І двічі

головонько бідна моя. '

— Бодай же ти, дівчинонько, хиріла, боліла,

що ти моїх винних яблук за літечко ззіла.

— Ой ти, дурпий, купував, я, розумна, брала,

тепер зима, яблук нема, любити не стала.

Ой гуляла дівчинонька, ой гуляла вельми, зачиняла гуляннячко дубовими дверми.

Ой гуляла, ой гуляла, її мати не впиняла, упинили малі діти, мусить вдома сидіти.

Ой посіяв козак гречку на дубові, на вершечку.

Сам п’ю, сам гуляю, ) двічі сам стелюся, сам лягаю. J

Схватилася шура-бура, козакові гречку здула.

Сам п’ю, сам гуляю, 1 двічі сам стелюся, сам лягаю. J

Ой не ходи, козаченьку, до мене, бо не любить моя мати тебе.

Моїй мамі то шевці, то кравці, щоб пошили черевички дочці.

Коли б мені ступка та жорна, коли б мені жінка моторна,

то я б її цілував, милував, а до печі куховарку найняв,

а до хати заміталочку, до дитини колихалочку,

а сам би я по водицю ходив, свою милу за рученьку водив.

Розпоровся черевик у мене, нагнівався чоловік на мене.

Коли б мені ступка та жорна, коли б мені жінка моторна.

Ой не ходи, козаченьку, до мене, бо не любить моя мати тебе.

Я ж думала, за сто миль забіжить, оглянулась — аж за мною біжить.

31

Ой ти, тату, меї мами не займай, Наша мати господинька — ай, ай, ай!

Сяк-так до вечора буду жить, а ввечері мій миленький прибіжить.

Прибігає мій миленький уночі, а я лежу, молодая, на печі.

— Ой чого ти, моя мила, так лежиш, ой чого ти на вулицю не біжиш?

— Якби мені такі-сякі шкарбунці, не сиділа ж би я вдома на печі.

Ой ти мене, вражий сину, не займай, ой ти мені доганоньки не давай.

Дала ж мені моя мати догану, породила нехорошу, погану.

Ой хоч же я не хороша на виду, буде з мене господинька до ладу

Ой ти знав,

нащо брав міщаночку з міста, я не їла

і не буду гречаного тіста.

Ой ти знав,

нащо брав мене невеличку, мене мати

годувала, як перепеличку.

Ой іду, йду, йду до коршмоньки пити, а за мною чоловік, хоче мене бити.

Ой іду, йду, йду, як сокілка по льоду, вражі люди зглядаються, що я босая 1 йду... . — Чого сидиш, надулася?Чому в кожух не вдяглася?— Бодай тобі так був дух, | двічі Як у мене є кожух! J

1 Варіант — п’яная.

На березу дуб похилився, на багату чорт задивився, на вбогую добрії люде, з убогої господинька буде.

А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив,

а я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала:

— Іди, іди, Якове, з хати, бо на печі батько та мати,

а в-запічку дядькові діти, ніде тебе, Якове, діти.

Катерина і Василь сварилися за кисіль.

Ой Василю, Василю, ] Тричі не їж мого кисілю. J

На вулиці скрипка грас, мене мати не пускас.

Сердиться і лиха, не бачила жениха.

На вулиці скрипка, бас, пусти, мамцю, хоч на час.

Сердиться і лиха, не бачила жениха.

Тут моя кума була, тут моя люба була, тут вона вертілася, чорт знає, де ділася.

Гарненька молодичка, гарненько подивиться, гарненько сама ходить, а ще гарній мужа водить. Ой випити, то то я, закусити, то то я, щосуботи до роботи то неволя моя.

Прийди, прийди, мій хороший, скинь чоботи, прийди босий, щоб підківки не бряжчали, щоб собаки не брехали.

46

Ой то ж мені догодило, що прядиво не вродило, ані прясти, ані ткати, тільки собі погуляти.

47

— Козаченьку чорновусий, чого в тебе жупан кусий?

— Вражі дівки підпоїли, жупан мені підкроїли.

48

— Ой ти, Гандзю милостива, чим ти брови намастила?

— Намастила купервасом, щоб ходили хлопці часом.

49

Ти паробок, я паробок, ходім бадва 1 на заробок, заробимо корець жита, буде для нас і для жида.

50

Дай же, боже, в добрий час, як у людей, так і в нас, і в добрую годину звеселити родину.

51

Погуляймо, братиця, бо не хутко трапиться, погуляймо, господине, нехай наша журба згине.

Ой чи згине, чи не згине, погуляймо, господине, погуляймо раз і два, чи далеко до різдва?

Ой нащо нам музики, як у нас свої язики? Як заграю, поскачу і нікому не плачу.

Обидва.— Ред.

Пішла я вальця, збила я пальця, от тобі валець — кривавий палець 1.

Ой пила, пила, чіпця згубила, прийшла додому, мужа набила.

— Ой іди, мужу, чіпця шукати,

не знайдеш чіпця, не йди до хати.

Пішов до коршми:

— Добридень, люде! Хто чіпця знайде, перейма буде.

Перейма буде — кварта горілки, хто чіпця знайде моєї жінки.

54 1 Цю строфу тексту і заголовок в автографі викреслено.— Ред.144

Біда польку спокусила, пішла полька за русина. Русин каже: ходім жати, полька каже: хочу спати. Руспн каже: ходім в поле, полька каже: колька коле.

З РЕПЕРТУАРУ КОБЗАРЯ ГНАТА ГОНЧАРЕНКА

ДУМА ПРО ОЛЕКСІЯ ПОПОВИЧА

Співав кобзар Гнат Гончар (Гончаренко) 2-го декабря 1908 р. в Ялтах

Ой по Чорному морю,

ой на камі]ні біленькому

там сидіев сокіль (sic) ясненький,

жалібненько квилить-проквиляє

і на