Том 9 - Леся Українка

АКАДЕМІЯ

НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ

РСР

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ТОМ

9

ЗАПИСИ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

ПІСНІ, ЗАПИСАНІ З ГОЛОСУ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

київ

1977

Є. С. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИШНЕВСЬКА, Б. А. ДЕРКАЧ, С. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК, П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ,

Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Упорядкування та примітки О. І. ДЕЯ і С. Й. ГРИЦИ

Редакція художньої літератури

у М22і(04)-77 119—777 © Видавництво «Наукова думка», 1977

ФОЛЬКЛОРНІ ЗАПИСИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

КУПАЛА НА ВОЛИНІ

На Волині ще у многих місцях затримався звичай справляти стародавнє свято Купала.

В Ковельському повіті справляють Купала так: звечора хлопці крадуть де-небудь солом’яника 1 старого,— влас-нё, крадуть, бо просити не годиться. Солом’яника того звуть козубом. Того козуба хлопці тягнуть по селі, біжучи якнайшвидше і співаючи, а назустріч їм виходять люди і роблять перейму, себто складають на вулиці тріски, поліна, старі кошики і т. ін.— все то знадоби для купальського вогнища. Все теє хлопці забирають і пакують у козуб. Таких перейм буває скілька, і хлопці ледве можуть забрати все паливо. Козуба виносять на вигін за село. Там уже збирається цілий гурт людей, більше молодь, але є й молодші молодиці, часами і з старших дехто. Співають тільки дівчата, та часом відповідають їм на співи й хлопці. Починають з которої-небудь пісні, частіше «Ой молодая молодице» (№ 3). Хлопці тим часом запалюють козуба, устромивши в нього високі тички, щоб вогонь горів вище. Люди, що приходять дивитися на Купала, повинні принести з собою теж різний підпал. Кажуть, що в давніші часи всякого, хто приходив з порожніми руками, хлопці били, через те й досі є купальна приказка: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна». Поки вогнище палає, дівчата співають пісень, часом зачіпаючи хлопців у тих піснях; тоді хлопці й сой відповідають, часом піснями, а частіше жартами, часом не дуже-то призвоїтими та лагідними. Взагалі увесь час ведеться якесь жартівливе змагання дівчат з хлопцями. Так, наприклад], від часу до часу хлопці вихоплюють з огнища віхті соломи з вогнем і кидаються з ними поміж дівчат, тикаючи їх дівчатам в лице і розганяючи дівчат по полі, але дівчата вертаються і знов віддячують хлопцям на-смішливими піснями.

Коли козуб згорить до половини і вогонь трохи понижчає, тоді хлопці починають скакати через нього. Потім, коли вогонь почне пригасати, всі розходяться з піснями додому.

Вогню купальського не гасять, а лишають його, щоб сам дотлів до останку.

В Звягельському повіті хлопці кладуть огонь, а дівчата вбирають деревце, березку. Вбирають її вінками, биндами і запаленими свічечками. Деревце теє зветься купало. Самі дівчата убираються в великі вінки з різного зілля та квіток і мають при собі ще по вінку. Вони водять коло біля деревця і співають, хлопці тим часом скачуть через вогонь. Часом хлопці пориваються вхопити деревце, тоді дівчата боронять його і співають на хлопців різні прикрі пісні. Врешті хлопці хапають деревце і палять його або кидають в річку, а дівчат, що пробують оборонити своє купало, самих не раз купають в тій же річці.

Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки, один загадує на себе, а другий на якого хлопця: коли вони зійдуться докупи на воді, то значить дівчина буде в парі з своїм хлопцем. Або так: дівчина тичкою спускає свій вінок на дно річки; коли він спливе наверх, то дівчина піде заміж у той рік.

Ой на Купала-Купалочка Не виспалася Наталочка. Погнала бички дрімаючи,

На кілки ніжки збиваючи.

Ой дай же, боже, дощі вночі На Наталчині чорні гочі!

Темная нічка-петрівочка.

Не виспалася наша дівочка,

Погнала бички дрімаючи,

На кілки ніжки збиваючи,

Приточи, боже, більше ночі На Наталчині чорні гочі!

(Порівняти: Zbior wiad. do antropol. kr., V, 29, № 13; И. Галька. Народный праздник Купала. Львов, 1861, ст. 19, № 1; Чубинский. Труды, III, ст. 202, № 11).

3

— Ой молодая молодице,

Ой вийди, вийди на юлицю,

Розпали дівкам купалицю!

— Ой як я маю виходити,

Вам купалицю розпалити?

В мене свекорко — не батейко,

В мене свекруха — не матюнка.

Положить мене пізній себе,

Ізбудить мене раній себе.

А до кужелю білейкого,

А до каменю важкейкого,

А до дитятка малейкого.

Кину я кужіль под лавицю

(вар.: полицю),

А сама вийду на юлицю.

Бодай той кужіль вогонь спалив,

Бодай той камінь у воду впав,

Тому дитятку на гочі впав!

(Вар.:

Нехай той кужіль поклочиться!

Мені робити не хочеться.)

(Варіанти гл[яди]: Zbior wiadom. do antrop. kraj., V, 26, № 2; 27, № 3; 33, № 1)

Траву на сіно покошано,

Ой покошано й пограбляно, Ще у копиці поскладано.

Та зосталося трой-зіллячко, Нікому ж його ополоти.

Стоїть Іванко при воротях,

Ой стоїть же він при куточку, Ой грає, грає у дудочку,

Ой грав, грає, вигравав,

Свою Марисю викликає:

— Вийди, Марисю, серце мов, Поллємо зілля майовоє Та поберемось, серце моє!

5

%

Скаче жабойка над річкою, Біжить Іванко з вуздечкою;

— Постій, жабойко, нагнуздаю, Свою Марисю одвідаю,

Ой чи дужая, здоровая,

Ой чи за мене готовая?

— Ой я дужая, здоровая,

Ой я за тебе готовая.

6

їде Іванко на конику,

Везе Марисю в постолику;

— Ой па, Марисю, та й обуйся, Свого татойка та й забудься!

Ой на городі крокіс, крокіс,

Узяв чорт хлопців, поніс, поніс.

Ой на городі крокісиця,

Узяв чорт хлопців та й тішиться.

Ой на городі кропивиця,

Узяв чорт хлопців та й дивиться.

9

Ой наші хлопці стрільці, стрільці,

Забили жабу в корчі, в корчі.

Ой Іван каже: ряба жаба!

А Степан каже: моя баба!

Андрійко каже: переріжмо!

Терешко каже: цілу ззіжмо!

10

Ой на Купала вогонь горить,

А нашим хлопцям живіт болить.

Ой нехай болить, нехай знають,

Нехай Купала не займають.

(Вар.: Zbior wiad., V, 27, № 6; Чубинский. Труды, III, ст. 199, №2).

11

Ой летів черчик буйним