Том 9 - Леся Українка
Як старі діди скачуть. Й отак (5) нехороше,
Й отак (5) непригоже.
А йдіть, кози... і т. д.
Як парубки скачуть.
Й отак (5) нехороше... і т. д.
Як дівки скачуть.
Й отак (5) хорошенько,
Й отак (5) пригоженько!
Посію я льон по каміню,
Коня воджу, кінь льон топче. Чижику та горобчику,
Скажи мені усю правдоньку, (2)
Кому воля, кому неволя? (2)
Л дівчатам уся воленька:
За хусточку — та й на гуличку, За віночок — та й у таночок.
Грайте, дівки, грайте,
Пилу не збивайте, (2)
Плаття не марайте,
Бо в дівочок плаття —
То шовк, то китайка.
Посію я льон по каміню... і т. д.
А парубкам уся воленька:
За шапочку — та й у коршомку, За дудочку — та й на вуличку.
Грайте, хлопці, грайте,
Пилу не збивайте, (2)
Плаття не марайте,
Бо на хлопцях плаття —
То міх, то ряднина,
З заткала шапчурина,
А з лика пояснина.
Посію я льон... і т. д.
Молодицям нема воленьки:
Під порогом порося кричить,
Йа у печі борщик кипить,
Йа у колисці та дитя кричить, Йа у запічку воркун ворчить. Порося каже: нагодуй мене, Дитя каже: колиши мене,
Воркун каже: постели мені.
Порося нагодувала,
Борщик помішала,
Дитя заколихала,
А воркуна не послухала.
(Мотив № 16 веснянки)
Ой на морі, на морі, (2)
Та на синьому гозері.
Приспівка:
Ой долу віття, додолу,
Широкеє листя до землі.
Там галочки збирались,
Ой долу віття, додолу,
Широкеє листя до землі.
Де ся взявся журавель,
Всіх галочок розігнав, Найчорнішу собі взяв.
Вона ж його просилась:
«Бо мене галочки не приймуть І мені кубельця не зведуть».
На камнянецькіШ гулиці —
Там дівочки збирались.
Де ся взявся молодець,
Всіх дівочок розігнав, Найкращую собі взяв,
Йа взяв її назначив,
Йа взяв її кісоньку розпустив. Вона ж його просилась:
«Не розпускай кісоньки,
Бо мене дівоньки не приймуть,
І мені кісоньки не сплетуть,
І мені правдоньки не скажуть».
Lento
ш
Чи
ди_ во, чи не ди_ во: гм_ шли дів_ ки на вій.ну*
Чи диво, чи не диво: (Приспівка) Пішли дівки на війну.
Молодиці за пими
А парубки назирці. Посідали дівки за столом, Молодиці перед столом, їдять дівки гусятину, Молодиці курятину,
А парубки собаку.
Йа й п’ють дівки мед-вино, Молодиці горілку,
А парубки шевський квас. Лічать дівки червінці, Молодиці злогківці,
А парубки — черепки.
Під димбрівкою, під зелененькою, (Приспівка) Ой там хлопці комара б’ють.
Під димбрівкою, під зелененькою (Приспівка) Вже ж вони його й убили,
Вже ж вони його всмалили,
Вже ж вони його й обдерли,
Вже ж вони його розділили: Сьому-тому по стегні,
Іванкові тулубець,
Бо він буде молодець.
Пішов Іван до пана:
— Чи ж я, пане, не молодець?
Єсть у мене тулубець!
Ой зійди, місяцю, (2)
Та й на нашу гулицю. (2) На нашій] гулиці (2)
Та все хлопці й дівчата. (2) Нема й покращої, (2)
По Ганнусі молодої. (2)
Ой зійди, місяцю, і т. д. Нема й покращого, (2)
По Іванка молодого. (2)
— Ой ми нивку горемо, горемо! Приспівка:
Зеленая рута,
Жовтий цвіт! (2)
Ой ми просо сіємо, сіємо.
Ой ми просо полемо, полемо. Ой ми стадо пустимо, [пустимо].
— Ой ми стадо замкнемо, [замкнемо].
— Ой ми стадо викрадем, [викрадем].
— Ми сто рублів кладемо, [кладемо].
— Нам сто рублів не нада, [не нада].
— Ми вам дамо дідушку з бабушкой.
— Нам бабушки з дідушкой не нада.
— Ми вам дамо дівушку з молодцем.
— Нам дівушка з молодцем надобі, Зачиняні в кадобі, кадобі.
Ми дівушку з молодцем візьмемо,
Ми дівушку з молодцем звінчаймо.
Туман танок водила: (2)
Що виведе — та й стане, (2) На дівочок погляне — (2)
Чи всі дівки в танку є?
Оно нема їдної —
Та Настуні молодої.
Мати Настю чесала Ще й, чешучи, навчала:
— Не стій, доню, з нелюбом, Не дай ручки стискати, Перстеника здіймати,
Бо як вітер з горою,
То так нелюб з тобою.
Туман танок водила і т. д.
Ще й, чешучи, навчала:
— Постій, доню, з миленьким, Давай ручку стискати, Перстеника здіймати,
Бо як риба з водою,
То так милий з тобою.
14
Коло млина калина,
Там дівчина ходила,
Ножем зілля копала Йа всіх людей питала.
Йа понесла до ради,
До чоловічої громади. Чоловіки зілля не знали І в ручечки не брали.
Йа понесла до ради,
До жіночої громади.
Жінки зілля не знали І в ручечки не брали.
Йа понесла до ради,
До парубочої громади.
Хлопці зілля не зьали І в ручечки не брали.
Йа понесла до ради,
До дівочої громади.
Дівки зілля пізнали І в рученьки забрали:
— Ой це зілля-кукота, Парубоча сухота,
Ой це зілля-кедринець, Загнали хлопців в свининець.
15
Млиновеє колесо Вище млина ходило,
Усе диво виділо:
Горел поле погорав Ще й говесу насіяв.
Йа йдуть мужі до млина,
Йа парубки до ступки. Мелють мужі пшеницю,
Йа парубки м’якинки: Сьому-тому по ковші, Іванкові півтора,
Бо женитися пора.
Йа ще пиво не вкисло,
Як вже старців натисло, Йа ще пиво не вграло, Як вже старців нагнало, Йа ще пиво без хмелю, Іванова жінка з ременю, Йа ще пиво без проса, Іванова жінка без носа, Йа ще пиво без муки, Іванова жінка без руки, Йа ще пиво без гречки, Іванова жінка з говечки, Йа ще пиво без дуба, Іванова жінка беззуба.
Ой ясно, ясно, де ясне сонце сходить,
А ще ясніше, де наша пані ходить,
А ще там ясній, де наш господар ходить, В правій ручейці золотий кубок
носить, (2) Своїх женчиків на горілойку просить:
— Пийте, женчики, йа горілойку сюю, Ой поки я вам другої наготую.
Пийте, женчики, йа горілойку, пийте, Тільки-но мені кубочків не побийте.
Мої кубочки срібнії, золотії,
Мої женчики хороші, молодії.
Ой заспіваймо, нехай вдома почують, Ой нехай же нам вечеройку готують.
Ой як не будуть вечері готувати,
Ой то
