Том 9 - Леся Українка

Тут батько до сина:

— Признавайся, що ти брата вбив!

Той і признався, бо вже не було куди. Прогнав його батько геть з очей, а сам зостався з старою сиротами віку доживати.

А калина та, мабуть, і досі цвіте...

(Звягель)

Варіанти: 1) Манжура. Сказки, пословицы и т. п. (2 вып. II т. Сборн. харьк. ист.-фил. общ.), ст. 58. 2) Ку-лиш. Записки о Южной Руси (Петерб., 1857), т. II, ст. 20. Одміна мелодії у Рубця: Двести шестнадцать укр. нар. напевов, № 208.

Близький до нашого варіант мелодії взяв за тему М. В. Лисенко до своєї сюїти (Suite en G sur les Themes de rUkraine, № 2, Couranta, ap. 2).

НАРОДНІ ПІСНІ ДО ТАНЦЮ

На городі біла глина,

стоїть козак, як калина — ой, ой, ой!

Ой копаю білу глину,

на козака оком кину — ой, ой, ой!

Ой копаю, в к-упу горну,

на козака оком моргну — ой, ой, ой!

Коби бардзо до суботи,

прийде козак на зальоти — ой, ой, ой!

Ой матуню, не гай мене, за козака віддай мене — ой, ой, ой!

Ой на горі лен поламався, а за мене дяк женихався.

Або мене січте, рубайте, або мене за дячка дайте!

Бо у дячка ручки біленькі, щонеділі книші тепленькі,

щонеділі провідної та для мене молодої.

На воді човен вихитується, козак дівчини випитується:

— Ой чи не ти то гребелькою йшла, оп чи не ти то хусточку найшла?

— Ой я то, я то гребелькою йшла, ой я то, я то хусточку найшла. Найшла хусточку знакомитую, червоним шовком перешитую.

— Сабадашко моя, ой а де ж ти була?

— З паничем під корчем підвечіркувала.

Ой летіла зозуленька, куючи, куючи, надибала Василечка, орючи, орючи:

— Ой сину Василино, чи ореш?

Чи ти сієш пшениченьку, чи овес?

— Ой що ж тобі, зозуленько, до мене? Посіяв я пшениченьку для себе.

На той самий голос:

— Ой чия ти, дівчинонько, чия ти, чия ти? Чи ти вийдеш на вулицю гуляти, гуляти?

— Не питайся, козаченьку, чия я —

Як ти вийдеш на вулицю, вийду я.

Коло гаю походжаю, в гаю не буваю, а я свою дівчиноньку по голосу знаю.

Ой як вона заговорить, як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває, село розлягає.

Ой як вона заспіває, село розлягає, ой як вона засміється, душа радується.

9

Коло гаю походжаю, коло ліщиноньки, чи хто бачив, чи не бачив меї дівчиноньки?

Чи хто бачив, чи не бачив, нічого

питати,

сідай, сідай на коника та и поїдь

шукати.

10

Що вже ходив, то вже ходив, то вже доходився, коли б мені кінь вороний, то б я оженився.

Коли б мені кінь вороний, сіделечко маю, поїхав би на Вкраїну, там дівчину знаю.

Одну знаю на Вкраїні, другу на Волині, розкраяли мені серце на дві половині,

А котру я вірно люблю, не скажу нікому, бо то люди порозносять, як вітер солому.

Ой рикнула коровиця турського заводу, не дивуйте, гарні хлопці, на мою уроду.

Ой не ходи коло води, шудратий 16 Мартине, не грай, не грай в сопілочку, нехай вона згине.

Ой бо тая сопілочка тоненько заводить, не одную дівчиноньку йа з розуму зводить.

12

Ой не ходи коло води, шудратий Мартине, Та не бери багатої — нехай вона згине.

Багатая — губатая, ще й до того пишна, Убогая — хорошая, як у саду вишня.

Багатая, губатая, губи надимає. Убогая, хорошая, сорочки не має.

Чиї пчоли по діброві, мої по цвіточку, а хто любить далекую, а я сусідочку.

Що до тої, далекої, треба коні бистрі, а до меї, близенької, перелази низькі.

14

Чиї пчоли по діброві, мої по цвіточку, а хто любить далекую, а я сусідочку.

Ой рикнула коровиця турського заводу, не дивуйте, гарні хлопці, на мою уроду.

15

Коб не гори високії та не перелази, то бігав би до дівчини ла день по три рази.

lfi

Чи то, тату, тую брати, що воли-корови, чи то, тату, тую брати, що чорнії брови?

— Не питайся, мій синочку, чи вона багачка, тільки ходи, людей питай, яка з неї швачка.

Не питайся, мій синочку, чи головка гладка, тільки ходи, *людей питай, чи метена хатка.

Не питайся, мій синочку, брівок на шнурочку, тільки ходи, людей питай, чи спряде

сорочку.

Не питайся, мій синочку, яка там на вроду, тільки ходи, людей питай, чи чесного роду.

17

Широкії шаровари сліди замітають, три шеляги у кишені, та й ті заважають.

Один шеляг на танець, другий на горілку, а за третій куплю меду, почастую дівку.

На городі калюжа, лежить мила недужа, як музики зачує, цілу нічку танцює.

19

Чорна хмара — дощ буде; мій миленький пріч іде. Ой дощику, віймися, мій миленький,вернися.

На городі терниця, чогось мила сердиться. Ой сердиться ще й дуже, я на неї байдуже.

Ой кажуть люди, що я нехороша, а я в свого миленького, як червона рожа.

Ой кажуть люди, що я недоросла, а я в свого миленького, як у бору сосна.

Казав єси: «Люблю, люблю, черевички тобі куплю».

Тепер мені довелося, І Двічі що ти брешеш, а я боса. /

Ой мій чоловік на Волощину втік, а я ціпа продала 1 двічі та музики найняла. )

— Ви музики мої, ви заграйте мені, бо я бідна вдова, чоловіка нема.

J Двічі

Ой сама я, сама, чоловіка нема, а свекрухи не боюся, ) бо не мати моя. J

На городі квітки в’ються, а за мене хлопці б’ються.

Ой гоя, гоя, гоя, І двічі

головонько бідна моя.