Том 9 - Леся Українка

за кого, любуненько?

I За половина, за його сина.

II Не піду, мамуненько, не піду, любуненько!

Тра пізно лягти,

а рано встатп, до школи іти, книжки читати,— не піду, мамуненько, пе піду, любуненько!

I Чорнушко, душко... і т. д.

II За кого... і т. д.

I За циганина, за його сина.

II Не піду, мамуненько, не піду, любуненько!

Тра пізно лягти,

а рано встати, до шатра іти, лантухи шити,— не піду, мамуненько, не піду любуненько!

I Чорнушко, душко... і т. д.

II За кого, мамуненько, за кого, любуненько?

І За міщанина,

за його сина.

II Ой піду, мамуненько,

ой піду, любуненько!

Тра рано лягти, а пізно встати, на місто піти потанцювати,— ой піду, мамуненько, ой піду, любуненько!

Близькі мелодії: Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 165—166. Інша: Конощенко. Укр. пісні, III сотня. К., вид. «Вік», 1906, № 83. Тексти: Гнатюк. Гаївки, ст. 62-72.

I гурт Царівно! Ми твої гості!

Ладо моє! Ми твої гості!

II гурт Бояре! За чим ви гості?

Ладо моє! За чим ви гості?

I Царівно! За дівчиною. Ладо моє! За дівчиною.

II Бояре! За которою?

Ладо моє! За которою?

І Царівно! За найстаршою!

Ладо моє! За найстаршою!

II Бояре! Ми не даємо!

Ладо моє! Ми не даємо!

І Царівно! Ми не беремо!

Ладо моє! Ми не беремо!

Потім співають так само про середню дівчину (5 строфа: «Царівно! За середньою! Ладо моє! За середньою!») і про найменшу. Доходять до краю так;

I Царівно! За найменшою!

Ладо моє! За найменшою!

II Бояре! Ми оддаємо!

Ладо моє! Ми оддаємо!

І Царівно! Ми заберемо!

Ладо моє! Ми заберемо!

Іншу мелодію сього танка з Воронезької губернії записав П. Сокальський і умістив у своєму трактаті «Рус-ская народная музыка, великорусская и малорусская, в* ее строении мелодическом и ритмическом». Харьков, 1888 p., ст. 162. Текст пор.: Чуб., III, № 21. У Лисенка в вищезгаданій шкільній збірці — та сама мелодія, що тут. Лисенко записав від Лесі кілька мелодій танкових і купалових багато давніше, ніж я. «Царівна» зазначена у Лисенка хибно як миропільська пісня; ця помилка пояснюється тим, що він записав інші мелодії від Лесі з Миропілля, і тим, що межи часом записування і часом опублікування шкільної збірки минуло коло десятка літ. У Лисенка завжди були між паперами записи різних людей, і текст «Царівни», поданий йому Лесею, міг замінитися текстом, поданим кимсь іншим; цим, мабуть, поясняються одміни межи текстом Лисенка і уміщеним тут. До-стотність цього останнього потвердила і мати Лесі У.— Олена Пчілка, котра вивчила цю пісню в Чекні. Подані тут уваги взагалі відносяться до танків № 2—6 і купалових пісень № 6 і 7 в шкільній збірці Лисенка.

Десь тут була подоляночка, десь тут була молоденькая, тут вона впала, до землі припала.

— Устань, устань, подоляночко, умий личко так, як шкляночку, біжи до Дунаю, візьми ту, що скраю!

Див. примітку до попередньої пісні. У Лисенка хибно зазначено, що Чекна — Луцького повіту (дійсно — Ду-бенського).

— Заїньку, та за головоньку!

А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!

— Заїньку, сінця-колінця!

А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!

— Заїньку, п’ятки-м’ятки!

А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!

— Заїньку,обернися,

яка тобі люба-мила, обіймися!

Варіанти мелодії: Роздольсышй — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, № 111—113; Роздольський — Людкевич, № 213 і 214; Конощенко, III, № 89. Інші мелодії: Лисенко. Молодощі, ст. 38; Роздольський — Ф. Колесса, № 114. Тексти: Гнатюк. Гаївки, ст. 122—125; крім показаних Гнатюком, Максимович. Дни и месяцы, ст. 14. Див.: Лисенко. Шкільна збірка. В моїм записі, згідним з співом Лесі в 1907 році і звіреним з Оленою Пчілкою 1917 року, остання фраза «Заїньку... обіймися» не повторюється тричі, як у записі Лисенка, і це більше координується з описом гри, уміщеним у Лисенка. «Сінця-колінця» — sic. (так само у Шейковського. Быт подолян, І, № 7. ст. 19, і у Гнатюка, ст. 124; у Лисенка — «сінця по колінця» — без сумніву довільна поправка).

Бідна моя головонько!

Нещаслива моя доленько!

ІЦо я, бідна, наробила,—

Кострубонька полюбила.

Приїдь, приїдь, Кострубоньку, стану, стану до шлюбоньку

у неділю пораненьку на льняному рушниченьку.

Приїдь, приїдь, Кострубоньку, на сивому кониченьку.

Близька мелодія: Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 49; одмінні — ibid., № 4; Іван Колесса, стор. 23; Роздольський — Людкевич, № 170. Тексти: Гнатюк, ст. 42—49. Запис тексту в шкільній збірці Лисенка, ст. 4, недостотні («не злюбила» і «льняному»); за тим свідчить і Ол. Пчілка.

А в неділю раненько приїде мій батенько, привезе мні дівоньку в рутвяному віноньку ■ меншую, кращую, ось вона є!

Женчичок-бренчичок вилітав, високо ніженьку підіймає. Коби то набито, ніженьку пробито.

В зеленім лугу, бери пару другуі

Перший хор Чи ви бачили, чи ви виділи мою жону на торзі?

Другий хор Хоч ми бачили, хоч ми виділи, то ми тобі не скажем!

I Гей, жоно, додому!

II Бісе-муже, не піду!

I Діти плачуть, їсти хочуть, то йди дай, то йди дай.

II Там на полиці дві паляниці, коли хтять, хай їдять!

I Вже ж вони теє поїли.

II Якого ж біса схотіли?

Інші мелодії: О. Kolberg. Pokucie, І, ст. 168. Його ж. Wolyn, № 366. Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 22, 23, 78, 79, 87, 88, 171. Роздольський — Людкевич, № 179 і 180. Тексти: Гнагіок. Гаївки, ст. 81—87.