Том 9 - Леся Українка
— Хоць я тебе люблю, за тебе не піду.
Я твоїй матюнці нічим не догоджу.
Ой що я помию — вона перемиє.
Ой що я поставлю, вона переставить.
Посилає мене в неділю робити, в неділю робити, йти на море прати, йти на море прати, на дубі вішати.
А я не жидівка — в неділю робити, а я не татарка, щоб на морі прати, а я не білиця — на дуби злізати.
Нагадую (див. примітку до весняної «Пускайте нас»), що в с. Колодяжному люди взагалі намагаються співати якомога грубше (нижче), і цю манеру Леся вдавала в тих піснях, де вважала її характеризуючою, так й у цій купаловій. Близька мелодія: Конощенко, III, № 79. З приводу дрібних одмін межи уміщеним тут текстом і опублікованим у «Житі і слові» нагадаю, що, буває, в тім самім селі і рівночасно, а тим більше з бігом часу обертаються різні варіанти. На цю саму мелодію Леся співала теж пісню, уміщену в «Житі і слові» під № 17 на стор. 281.
Постійте, хлопці, тутейка, принесе сука молока.
Пор.: Zbior wiad. do antr. krajowej, VIII, ст. 151, № 95; Гнатюк. Гаївки, № 70.
* *
*
Ой на городі крокіс, крокіс,— чом ти, Іванку, більший не ріс?
— Ой буде ж мене такейкого, Любить Марися й малейкого.
Вар. з Миропілля: «Ж[итє] і сл[ово]», ст. 455.
ПІСНІ ЖНИВАРСЬКІ Ой літає соколонько по полю та збирає челядоньку додому.Іди, іди, челядонько, додому, вигуляла все літечко по полю.
Вигуляла все літечко ще й жнива,— заболіла голівонька ще й спина.
Вар. тексту: Чуб., III, жн[иварська], № 52; Сборник памятников нар. творчества в северо-западном крає под редакцией П. Гильтебрандта, вып. І. Вильна, 1867, CLV, з Берестейського повіту. У Гільтебрандта повні, прекрасні тексти жниварських пісень.
Котиться віночок по полю, час вам, женчики, додому.
Вар. мелодії: Напевы нар. песен, записанных в с. Кор-нице, Седлецкой губ., Н. Янчуком (Труды этногр. отдела имп. общ. любителей естествознания, антропологии и эт-пографии при Московском университете, кн. VII. Москва, 1886), № 4 і 35; весільні — О. Kolberg. Wolyn, № 142, 138. Повний текст: Гільтебрандт, CCV, з Кобринського пов.; Чуб., III, жн[иварська], № 9 (з Ковельськ. пов.), № 11 (з Нільського пов. Гродн. губ.).
Ой наш господар-виноград насіяв житечка та й сам рад.
Ой він по полю гуляє, свої женчики скликає.
— Ідіте, женчики, додому, вже ж нагулялись по полю.
Вже ж ви ходили-гуляли, густе житечко зжинали.
Густе житечко зжинали, часті копойки ставляли.
Текст (II строфа) пор.: Чуб., III, жн[иварська], № З (з Ковельськ. пов.)
Ой весело, господарю, весело, що ми віночок несемо,
ой а ще буде веселій, як положимо на столі.
Маяло житечко, маяло, поки на полі стояло,
тепер не буде маяти, як буде на столі лежати.
Вар. тексту з іншою мелодією: Kolberg. Wolyn, № 37.
Ой паночку наш, додомоньку час.
А вже сонце над грушами, пускайте нас із душами додому!
Ой паночку наш, додомоньку час.
А вже мати затопила, вечеряти наварила, виглядає нас!
Ой заспіваймо, нехай вдома почують, ой нехай же нам вечеройку готують.* *
*
Утомила нас та широкая нива, що тепера нам і вечеря немила.
Ой не так нива, як високії гори, ой не так гори, як широкі загони.
Не так загони, як малейкеє жито,— а вже ж нам спину, як києм перебито.
Чуб., III, жн[иварська], № 13. '
Таки я палю, ріжу, таки я ззаду лізу, таки я крутяюся, позаду зостаюся.♦ *
♦
— Підожди мене, Грицю, дам тобі паляницю.
— Щоб тобі, Антонихо, зажинай загін тихо.
* *
*
Я женчик недолугий, треба до мене другий.
Я женчик недорослий, треба до мене шостий.
* *
♦
Ви женці молодії, в вас серпи золотії...
В Галичині це — весільна мелодія; див. збірник Івана Колесси, стор. 188; Роздольського — Людкевича, № 127, такти 6—7. Пор. теж з весільною мелодією у Кольберга, Wolyn, № 92, і з мел. гаївки № 11 у Роздольського — Ф. Колесси.
Ой куриться доріжейка, куриться, куриться, чогось наша господиня журиться, журиться, що треба їй коничейки продати, продати та женчикам музичейки найняти, найняти.
Заріж, заріж, господине, індика, індика, щоб нам була із Варшави музика, музика.
Хоч з Варшави — не з Варшави, з Кракова, з Кракова,— щоб нам була музичейка готова, готова!
Слова «Ой рано, рано кури запіли» становлять заспів до колядок різного змісту; колядки з таким заспівом розглянуті (з літературної сторони) в «Объяснениях ма-лор. и сродных нар. песен» Потебні, II, ст. 340 і 441. Варіанти мелодії: Сокальский. Малор. и белор. песни, № 2;
В. Шухевич. Гуцульщина, т. IV (Матеріали до укр. етнології, вид. Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, т. V), ст. 23—25, № 1—3 і 7. Подібні ритмічною схемою колядки: Kolberg. Pokucie, I, № 4 і 16; Песни кубанских и терских казаков. Сборник А. Бигдая, изд. Кубанского статистического комитета, № 276; Роздольський — Люд-кевич, № 165 і 166.
Близькі мелодії і повні тексти: К. Стеценко. Луна. Збірник пісень для сім’ї і школи. К., 1907, № 20 (з невиданих матеріалів О. Кошиця); його ж. Колядки і щедрівки, І, № 6; Збірничок найкращих укр. п. з нотами. Зібрав К. Поліщук, ноти записав М. Остапович. Ред.
О. Кошиця. К., 1913 p., ч. IV, № 19. Тексти: 4уб., III, колядка № 51, щедрівка № 12; Олена Пчілка. Украинские колядки. К., 1903 (відбиток з «Київської старини»), ст. 40, № 11, ст. 41, № 13.
Текст пор.: Метлинський, ст. 342; багато варіантів у Головацького; Олена Пчілка. Укр. колядки, ст. 28 і 40.
їдна донейка йа Марусейка,
Друга донейка йа Ганнусейка.
Рай, рожество! Рай, рожество!
Повний текст, записаний Оленою Пчілкою,— в додатку до артикля Лесі Українки «Купала на Волині» («Жи-тє і слово» за 1894 рік, стор. 280). О. Пч[ілка], ознайомившися з моїм записом в 1917 році, засвідчила, що тая колядка співалася, власне, на цей голос. Колядка на тему: дівчина-воячка. Див.: Ів.
