Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

2) 6.Х. 1943 польські терористи вбили заступника директора цукрозаводу в Рейовці М. Стефановича.

3) Вночі з 18 на 19.ІХ.1943 поляки вбили в селі Селець, гміна Раколупи: а) керівника початкової школи Григорія Левицького, 53 роки; б) селянина Віктора Ковальчука.

Запровадження української поліції замість польської в повіті Холм видається особливо бажаним. Дуже важливо збільшити і зміцнити українські одиниці самооборони з метою заспокоєння повіту. (…)

С. 252:

1943, жовтень 18, Люблін

Інформація Українського допомогового комітету про ситуацію українського населення у Білгорайському повіті для керівника правління Любельського дистрикту

Після нападів на українців і на село Буковина, які відбулися відразу після переселенської акції, замахи на життя українців припинились. Бандити намагаються натомість змусити переселенців до втечі, застосовуючи масові безпардонні грабіжницькі напади, позбавляючи їх нерухомості, білизни, одягу, а передусім коней. Переселенців дуже часто б'ють, щоб вони боялись і виселилися. Ці бандитські очікування здійснились, а саме переселенці з села Яструбець (головним чином із села Михалів, округ Томашів) спішно покинули свої нові господарства. Також переселенці з села Буковина втекли всією громадою до своїх попередніх домівок, щоб працювати у Городиславицях робітниками у німецьких переселенців. Становище переселенців у Александрові особливо безнадійне. Незважаючи на сильні поліцейські постерунки, грабіжницькі напади у селі чиняться й серед білого дня. Тамтешні переселенці не можуть втекти тільки з тієї причини, що село оточене лісами, у яких владарюють бандити і кожного втікача безжально грабують. Без поліцейської охорони не можна ні увійти до Александрова, ні вийти із села. Становище цих переселенців погіршує той факт, що з таборів повертаються польські виселенці і погрожують українським переселенцям силовим усуненням. Навіть якщо це їм не вдається, то й тоді роботами на землі керують не українці, а поляки. Ті поляки, що повертаються, підтримують, як правило, зв'язки з бандитами у лісі та підбивають їх до усування силою українських переселенців. (…)

Нашому українському постерунку поліції вдалося віднайти бандитів, які свого часу здійснили напад на село Буковина. З їхніх зізнань випливає, що напад здійснили 86 польських селян з Буковини та із сусідніх сіл Яструбець, Домбровка і Поток. Командував цією бандою якийсь чоловік із села Буковина. Цей командир нещодавно звернувся до польської поліції і був прийнятий. Частина банди була захоплена. (…)

Довірена особа Укр. допомогового ком.

інж. Олег Кулиняк

* * *

Zbigniew Ziembikiewicz. W partyzantce u Rysia: Wspomnienia żołnierza I Batalionu Oddziałów Hrubieszowskich BCh[42]

C. 257: 25 березня 1945 року Станіслав Басай — «Рись», командир операційного підрозділу повітового командування у Грубешові, був захоплений бандою УПА «Ягоди» під час інспекції постерунку МО у Крилові. Побитого до нестями і зв'язаного шнурами, його перевезли до Шиховиці — місцевості, де проживали переважно українські націоналісти. Там у супроводі збудженого натовпу упівців, під час польового богослужіння, яке відправляв піп, він був живцем розтертий у господарському кираті, який обертала пара коней. (…)

* * *

А ось розповідь живого свідка наведеної вище події:

На постерунку з'явився підрозділ НКВД з-за Бугу.

— Ви тут спите, к… ваша матір, а там УПА село мордує. Збір, блискавично!

Шеренга стала вмить.

— Підрозділ готовий до маршу. Залишився пан інспектор, але це гість…

— Давай!

У дверях схопили інспектора за руки. Пізнали відразу.

— УПА! — простогнав «Рись».

Клацнули наручники, і міліцейська шеренга здригнулась — завмерла під стволами автоматів.

— Його допитували кілька днів. Кират? Брехня! Просто розстріляли.

ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА «СПІВПРАЦЯ»

Цішанів, 17 лютого 1944

Український допомоговий комітет Повіт Замость Представництво у Цішанові

ЗВІТ

Організаційного помічника референта Представництва Цішанів про діяльність більшовицьких банд на терені Цішанівшини

10 лютого від Верхрати до Старого Брусна прибула сила-силенна більшовицьких банд. Вже зранку 11 лютого в лісах біля Брусна було чути автоматні черги. Перервався повністю зв'язок з Равою-Руською.

Банда обстріляла потяг з угорськими підрозділами. Люди із Старого Брусна говорили, що ця банда має характер більшовицької диверсійної. Уночі з 10 на 11 лютого банда перейшла через Рудку, Хотилюб, фільварк Нове Село на Цішанів, а звідти через Люблінець, Новий і Старий Замх, Боровець, Обшу, Ружанець, Руду Ружанецьку, Гуту Ружанецьку, Сусець і Нароль.

Чисельність банди: по дорозі з Костилюбля на Цішанів налічено 700 саней. Якщо вважати, що на кожному возі було у середньому по три людини, не враховуючи кінноти, то повинно бути приблизно 3000 осіб.

Озброєння банди: всі бандити були озброєні більшовицькими автоматами. Гвинтівок мало, також не помічено ручних гранат. Вони тягнули 6 гармат, у тому числі дві великого калібру.

По дорозі на Цішанів озброєна банда чисельністю 15 чоловік на 6 санях і 6 кавалеристів заїхали до школи у Новому Селі, де дощенту пограбувала директора цієї школи Миколу Бородача. Його забрали до лісу, де він перебуває до цього часу.

У Цішанові бандити розбіглись по хатах, грабували, шукали головним чином горілку. По дорозі з Брусна забрали молодих людей, у тому числі й нашого поліцейського з Горинця, і про них нема звістки донині.

12.02.44 тим самим шляхом і в тому самому напрямку знову їхало 100 фур. Першого дня банда роззброїла постерунок польської поліції в Цішанові. Прийшли під постерунок і закликали здатись. Після тривалої наради поліцейські здались. Їх завантажили на фури і забрали з собою. У Цішанові бандити поводились дуже уважно. Входячи до хати, завжди питали: «Українець чи поляк?» Розглядали стіни у пошуках ікон і таким чином встановлювали національність мешканців.