Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

class="book">Незважаючи на ці грізні напади, до цього часу не опубліковано жодних розпоряджень, які б гарантували безпеку життя українському населенню в дистрикті Люблін: а) українці, мобілізовані у червні й липні до різних поліційних формувань дистрикту Люблін для гарантування безпеки на українських теренах поселення, не були використані в службі безпеки на цих теренах; б) на тих територіях, де українське населення в очевидній більшості, службу продовжує нести польська поліція; в) хоча в Грубешівському і Холмському повітах створено місцеву українську сторожу, але її кількість недостатня; у кожному з цих повітів якась сотня членів формування отримала зброю, а це недостатньо, якщо взяти до уваги величину і кількість банд. У повітах Замость (території Цєшанова, Томашова, Тишовець і Лащова), Білгорай (територія Тарногрода) і Біла Підляська донині не організовано місцевої сторожі через брак зброї та набоїв.

Під час акції переселення кілька тисяч українських родин втратили свої господарства. Частину з них переселено до нових господарств, але значній кількості переселенців нічого не виділено попри запевнення влади. Кілька сотень українських родин повернулись до

Грубешівського повіту як нещасні, позбавлені власних ґрунтів і тут знайшли захисток серед українського населення. До цього часу в повіті Замость кочують 247 родин, які не мають ні даху над головою, ні засобів для існування. Їхнє становище просто катастрофічне.

З інших важливих проблем треба взяти до уваги виселення українців зі східних територій, а також становище українців у концентраційному таборі Майданек, біля Любліна.

Останніми днями до Любліна вислано кілька транспортів з українцями, яких евакуювали зі східних територій. Дистрикт Люблін, з огляду на згадані вже події, що загрожують безпеці, а також на акцію переселення, не може надати їм потрібну допомогу. (…)

С. 239:

Зауваження радника Головного українського комітету при губернаторі Любельського дистрикту В. Левицького для Українського комітету в Кракові — В. Кубійовича від 28 вересня 1943 стосовно українських родин, які очікують на поселення у Замойському повіті, і ситуації в Любельському дистрикті

II. Повернення виселенців.

До покинутих українських сіл, призначених для німецьких поселенців, як Михайлів та інші, на власний ризик повернулись колишні українські селяни, вигнали звідти правом кадука поляків, які працюють там робітниками, і готові швидше понести відповідальність за свої дії, ніж наражатись кожної ночі у селах серед лісів на напади, пограбування і бійки з боку польських бандитів. (…)

V. Стосунки у гмінах Тишовці і Лащів.

Польські терористи утворили в себе криївки, а посилені польськими втікачами з виселених територій почуваються в цих двох гмінах владцями, тим більше що польська поліція цілком бездіяльна. Ми отримали повідомлення, що польська молодь, здатна до [носіння] зброї, проходить тут вишкіл. Тут готують і здійснюють бандитські напади на українські села Грубешівського повіту, як Пасіки та інші. (…) Запровадження української поліції на цих теренах замість польської особливо бажане. (…)

На доповнення до II нотатки наводимо такі дані про вбивства українців у нашому дистрикті протягом останніх п'яти тижнів.

I. Повіт Люблін

Розташований у Дембовій Клоді контингентний підрозділ учинив у селі Угнин ревізії, шукаючи яйця та інші продукти. Це було 23.ІХ.1943. Тоді заарештовано 2 українських господарів:

1) Андрій Пега, 33 роки, одружений, спокійний і врівноважений селянин;

2) Андрій Борисюк, 30 років, одружений, колишній мірошник із села Угнин. Доноси проти цих двох українців склали поляки, співвласник згаданого млина Пуля і мірошник Захарчук. Обидва українці були підрозділом переправлені до Дембової Клоди і за зерносховищем гміни розстріляні без вироку. (…)

3) 2.Х. 1943 на дорозі між Дембовою Клодою і Парчевом поляки вбили секретаря гміни Дембова Клода — українця Володимира Коновала.

II. Повіт Замость

1) 22.ІХ.1943 об 11 годині від рук поляків у канцелярії представництва загинув чиновник українського представництва у Тишовцях Осип Трохимович. Особливо гідний уваги той факт, що в сусідньому приміщенні відбувався прийом зерна у присутності польських поліцейських, але вони, на диво, не чули пострілів терористів. Поліцейські, яким повідомили про випадок, розпочали переслідування вбивць, але в протилежному напрямку.

2) 24.ІХ.1943 ополудні у Тишовцях був застрелений польськими терористами українець Сергій Махомета. Вбивці без перешкод зникли з місця злочину. Пізніше на місце злочину прибули німецька жандармерія і польська поліція. Коли німецький жандарм запитав про репутацію вбитого, то польський поліцейський охарактеризував його як злодія і грабіжника. Присутній при цьому брат вбитого дуже гостро протестував проти знеславлення. Оскільки говорив він дуже збуджено, польські поліцейські дуже побили його й заарештували. Уночі «хтось» укинув через вікно до камери заарештованого ручну гранату. Тільки завдяки тому, що Махомета сховався за грубкою, він вийшов з пригоди лише пораненим. Наступного дня польська поліція заарештувала дружин обох братів Махометів.

Українське населення глибоко обурене такою поведінкою польської поліції і твердить: скільки на цій території перебуватиме польська поліція, стільки терористи здійснюватимуть акти терору проти українців.

Для заспокоєння цієї території з українською більшістю треба замість польської поліції запровадити постерунки української поліції.

III. Повіт Грубешів

1) 19.IX. 1943 під час здійснення служби у польській колонії Метелін, гміиа Меняни, поляки вбили двох українських поліцейських. Їх прізвища — Василь Юськів, Микола Олійник.

2) 28.III.1943 чотири польських бандити застрелили у селі Мірче, гміна Сагринь, таких українських селян: а) Івана Ковальчука, 62 роки, під час польових робіт; б) Дмитра Ковальського, 60 років, і його дружину; в) Настю Ковальську, 58 років, під час збору картоплі.

3) 30.ІХ.1943 два польських бандити вбили у селі Малич, гміна Вербковиці, таких українських селян: а) Володимира Захарківа, 52 роки; б) Антіна Гисія, 45 років, і його зятя; в) Антіна Кальницького, 27 років; г) Антіна Кулика, 27 років.

4) 1.Х.1943 польська банда чисельністю 200 осіб, йдучи з гмін Тишовці, Лащів і Котлиці, напала вночі на українське село Пасіки, пустивши з димом 30 господарств, вбивши 9 селян і поранивши 8. Слід при цьому зазначити, що місцева сторожа у складі 5 осіб боронила себе і село до останнього набою, і лише перевага нападників змусила її до відступу Це найкращий доказ, що місцева сторожа виконує свої завдання.

IV. Повіт Холм

1) 5.Х. 1943 о