Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Поляки! Ваші народні маси скажуть вам, чи бажають вони собі цього «раю і щастя», що їх принесли їм зі своїм «визволенням» володарі Кремля. Народ вам скаже, якої Польщі він прагне.

Поляки! Таку Україну, як тепер ваша Польща, ми вже маємо впродовж 26 років. Ми теж мали видатних комуністів, але запитаймо нашого українського царя: де вони є тепер?

Українським селянам також під час революції роздавали поміщицьку і церковну землю у власність. Але запитайте наших «щасливих і заможних» колгоспників: скільки вони тепер її мають? Стільки, що й халупи нема де збудувати. Гірше, ніж на панщині, уярмили більшовики наше селянство.

Отже, зважте, щоб Вас колись не проклинали Ваші власні діти, як ми закидаємо нашим батькам, що на власних плечах підняли цю кровожерливу прокляту владу.

Наближається кінець тієї імперіалістичної війни, а одночасно все більше визрівають революційні повстанські рухи в усіх країнах під більшовицькою окупацією. Палахкотять повстаннями вся Україна, Кавказ і Білорусь, Балкани і прибалтійські країни, також польський народ виходить на спільний антибільшовицький фронт. Цей фронт з кожним днем стає все міцнішим.

Недалеко вже час, коли кожний народ буде жити самостійним державним життям на своїй власній землі.

Хай живуть злагода, порозуміння і співпраця, також з польським народом, у спільній боротьбі з московським імперіалізмом. Свободу народам і людині! За самостійні держави всіх поневолених народів:

УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ (УПА)

Лютий 1945 р.

Archiwum Ь. KCKP(b)U. — F. 1. — Ор. 23. - Spr. 1471. - Ark 62–64.

ДО ПОЛЯКІВ З ВАРЕНЖА

Свободу народам! Свободу людині! Смерть тиранії!

ДО ПОЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВАРЕНЖА

Після довгих роздумів місцеве командування УПА постановило спалити містечко і село Варенж. Тривалий час ця місцевість була осередком концентрації загонів безпеки, штурмовиків і міліції, базою вилазок Війська Польського і НКВД. Там теж збирались інформатори і конфіденти з усієї території для виконання іудиних завдань.

У Варенжі катували і вбивали українців і поляків. Усі знали, які звірства і вбивства населення чинили польські садисти зі служби безпеки. Свідком тому є в'язниця біля костелу у Варенжі, де стіни і фундамент залиті кров'ю невинних людей. Це там до нестями били українців, ламали їм руки і ноги, виривали шматки тіла і нігті, кололи шпильками. У цій в'язниці палили гас і бензин на грудях жертв, вливали нафту в ніс і т. ін. Таким експериментам піддавали старих людей, дітей і вагітних жінок. Там, нарешті, звірі з безпеки, бо тільки так їх можна назвати, кидались, як розбещені самці, на дівчат і молодих жінок, зривали одяг і з диким вереском ґвалтували, заражаючи їх венеричними хворобами.

Це відбувається у XX столітті, в період розквіту християнської культури, цивілізації і моральності.

Це діється у Варенжі й Грубешеві у той час, коли Грубешівський староста, п. Глембський, у присутності своїх чиновників розказує, що Військо Польське не заарештовує, не грабує і не краде, що охорона під час слідства дотримується культурних форм і керується засадами справедливості. Подібну байку про справжню демократію, рівність і справедливість розказують нині польські комуністи у пресі й на засіданнях уряду. Вони переконують поляків-емігрантів, щоб верталися з еміграції до Польщі, бо тут на них чекає щастя, засуджують фашистські злочини останньої війни, а насправді самі продовжують ганебну гітлерівсько-фашистську роботу.

Світ вже розібрався у більшовицькій політиці, розшифрував також діяльність польських комуністів, які виконують завдання Сталіна і його уряду, тому їм не допоможе їхня облудна пропаганда.

Підрозділи УПА мусили знищити Варенж, гніздо гнилизни і безправ'я. При цьому постраждало польське цивільне населення, якому дуже співчуваємо. Але воно мусить зрозуміти, що у боротьбі часто страждають невинні. Наше командування зробило все, що могло, для охорони населення, а відповідальність за невинні жертви падає на тих, хто спричинив багато нещастя і біди на цій території і посварив українців з поляками. Вони й далі ведуть цю діяльність, щоб знищити дружбу братніх поневолених народів, польського і українського, та перешкодити обом народам побудувати незалежні держави.

Отже, нехай Варенж стане уроком і пересторогою для тих, хто хоче знищити українців. Повстанці боролись і будуть боротися за свої національні інтереси, суворе життя їх не зламає. А лише додасть витривалості для продовження боротьби за свободу

Місцеве командування УПА Місце постою, жовтень 1946 р.

Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian». - Teczka № 85. - S. 207.

МОЛОДЬ — НАЙБІЛЬШИЙ ВОРОГ

Лист Емілії Шумади до Головної комісії з розслідування злочинів проти польського народу в Катовіцах про вбивства УБ в Грубешівському повіті.

Великий Заброст, 30.ХІІ.1992 р.

Головна комісія з розслідування злочинів проти польського народу в Катовіцах

У кінці травня чи на початку червня 1947 року була у повітовому управлінні безпеки в Томатові Любельському. Проходячи через подвір'я, я бачила, як солдати з військового вантажного автомобіля скидали на землю тіла молодих хлопців. Придивившись до цієї жахливої картини з відстані 5–7 метрів, була ошелешена від враження. Там було приблизно 20 трупів. Вбиті були у цивільному одязі, на вигляд їм було від 16 до 23 років. Тіла укладали рядком на соломі, а потім зносили до дерев'яного сараю.

До солдатів, які носили тіла, прийшло два нових. Почула фрагмент розмови:

— Звідки привезли цих українців?

— З Грубешева.

Стало зрозуміло, що убивці замордували без суду випадково зустрінутих хлопців. Такі випадки траплялись у нас часто.

Наприклад, на початку 1947 року солдати Людового Війська Польського затримали молодого українця з села Журавці Томашів-Любельського повіту і на очах усього села жорстоко знущалися з нього протягом кількох годин на подвір'ї мого сусіда у Руді Журавецькій Томашів-Любельського повіту. За наказом командира солдат добив пострілом з карабіна закривавлену і майже нерухому жертву. Вбитого називали Логвин Пятночко. Цей акт безправ'я відбувся у