Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

Кримської Групи прибув німецький офіцер дізнатися, яку допомогу можуть дати Запорожці для відбиття наступу. Болбочан відповів, що про це не може бути мови, поки не зліквідується українсько-німецький конфлікт. Він також вимагав, щоб німці зняли облогу і щоб Кримська Група мала можливість діяти вільно й рівноправно з німецькими частинами,^ Якщо генерал фон Кош, заявив Болбочан, "не вирішить цього питання, а більшовики почнуть обстрілювати позиції Запорожців, то він сам буде примушений усунути облогу, щоб могти боронити себе від більшовиків".[20] Болбочан також просив повідомити фон Коша про розмову з представником українського уряду і про потребу його присутності під час наступної розмови. 27 квітня о 8,30 ранку на двірець прибув фон Кош. Після короткої наради з Натієвим, вони прибули на станцію, щоб зв'язатися з Києвом, У Києві при апараті були прем'єр-міністр Всеволод Голубович, військовий міністр Жуковський і старшина генерального штабу. В Сімферополі — отаман Натієв, підполковник Болбочан, генерал фон Кош, його начальник штабу, німецький підполковник-перекладач і сотник Чайківський, начальник телеграфного відділу Запорозького Корпусу, Натієв, який розпочав розмову, просив представників уряду повторити наказ Кримській Групі залишити Крим. З свого боку фон Кош заявив, що коли такий наказ буде повторений, то облога буде негайно знята і Група буде вільною, але мусить згідно з наказом вищої німецької команди залишити територію Криму". Німецький генерал також хотів знати, чому раніше український уряд твердив, що в Криму немає жодного українського війська, що діяло згідно з наказом уряду.

"Відповідати почав прем'єр-міністр Голубович. Він виголосив цілу промову демагогічно-агітаційного характеру, яка більш личила якомусь мітинговому ораторові, а не прем'єр-міністрові сорокамільйонної держави… там говорилось про честь України- неньки, про те, що Запорожці мусять постояти за себе… В кінці промова загрожувала повним скандалом". Помітивши такий розвиток подій, сотник Чайківський перервав дальшу розмову ніби-то через несправність апарату. Німецький підполковник- перекладач хоч і не переказав промови Голубовича, пояснюючи, що то було випробуванням апарату, заявив Болбочанові, "що так може говорити тільки божевільний, або хлопчина" і хотів знати, скільки літ Голубовичу. Після короткої перерви сотник Чайківський заявив, що апарат уже працює і отаман Натієв знову попросив Київ, щоб він дав ясну відповідь на раніше поставлене питання. Відповідав міністр Жуковський: "Негайно звільнити територію Криму. Умови звільнення виробити підполковникові Болбочанові. Отаманові Натієву висловлюю своє незадоволення, що він тепер не при Групі, яка оперує в Донбасі. Командирові німецької дивізії генералові фон Кошу передаю, що попередня заява Уряду була просто непорозумінням, бо Уряд не сподівався, що Група вже оперує в Криму. З вищим німецьким командуванням переговори тільки що почалися".[21 *]

Наказавши зняти облогу, фон Кош звернувся до Болбочана, щоб він негайно розпочав виведення Кримської Групи, Для зв'язку з кіннотою підполковника В. Петрова було вислано німецький літак. Увечері 27 квітня перші ешелони Запорожців залишили Сімферополь, а група генерала фон Коша, що складалася з трьох дивізій піхоти і бригади кінноти, розпочала операцію з метою захопити увесь Крим.

Після ліквідації облоги до Болбочана прибули представники громадських організацій, які, серед іншого, "просили передати Українському Урядові гаряче бажання, щоби Крим був прилучений до України".[22] Болбочан ще раз нав'язав контакт з Києвом, де "сподівались чогось, і наш Уряд нервується і ще більше заплутується в свому положенні".[23 *] Під час розмови німців лаяли, але інструкцій про призначення Кримської Групи не було. Після наради з Натієвим Болбочан вирішив стягнути свої частини до Мелітополя. Вночі 27 квітня всі Запорожці виїхали з Сімферополя, а кінноті Петрова було передано наказ там долучитися до Групи.

У Мелітополі Група відсвяткувала Великдень. Там же застав її гетьманський переворот. Розповідаючи про цей період, сотник Монкевич зазначає, що добрий настрій Запорожців псували німці, які "відносились до Запорожців зимно і з недовір'ям. Вони навколо свого розташування виставили збільшену охорону з кулеметами й гарматами. Вражіння було таке, наче вони боялись Запорожців".[24]

Таке ставлення німців цілком зрозуміле, коли взяти до уваги деякі моменти. Хоч німецьке військо прибуло на Україну на запрошення Центральної Ради, що було зумовлене успішним наступом більшовиків, в політичній сфері відносини між союзниками майже негайно почали загострюватися. Це загострення, що його підтримували деякі українські політичні діячі, поширилося й на населення. Отож," німці з кожним днем почувалися в ролі окупанта радше, ніж союзника. Відрядження Запорожців захопити Крим і призначення полковника Капкана на пост губерніального коменданта Таврії, а інших осіб — комендантами портів і міст Криму, також не могло сприяти добрим відносинам, "Штаб комендатури, — зазначає Монкевич, — мав міститися в Сімферополі, натомість Севастополь, Ялта, Євпаторія, Феодосія, Керч і т. д. мали призначення окремих повітових комендантів. Посади для цих усіх комендантів мусів був здобути Болбочан зі своїм військом".[25]

Іншою причиною німецького недовір'я, безперечно, був гетьманський переворот. Німці не могли вгадати, яка буде реакція Запорожців на зміну уряду в Києві. Будучи підлеглою частиною військового міністерства Центральної Ради, Запорожці могли збройно виступити на захист поваленого уряду.

Німці не дуже прихильно ставилися до існування сильної української армії як дійсної опори уряду. Навіть під час існування консервативного уряду гетьмана Павла Скоропадського. вони намагалися всіма способами сповільнити його намагання сформувати сильну армію.

З огяду на втрату для України Криму, адміністративним центром Таврії став Мелітополь. Сюди прибув полковник Химич із своїм штабом. Як зазначає далі Монкевич, "полковник Химич, як також у більшості і його шгаб, були з походження росіянами і ворожим оком дивилися на все українське… І він, будучи представником української влади, настроював німців проти Запорожців".