полк. Петров деякий час займав пост начальника штабу 12 ї піхотної дивізії в Лубнах, яка входила до складу VI Полтавського Армійського Корпусу. Одначе в кінному полку були агітатори, які, щоб розкласти полк, закликали козаків до виступу проти своїх старшин і ширили ворожу пропаганду проти уряду, гетьмана і німців. Гражданская война на Украине, т. 1, кн. 1, Документ № 263.— Издательство "Наукова Думка", Киев, 1967, ст. 195–196. ** Рішення деяких козаків відмовитись від служби в Українській Державі легко зрозуміти, бо такий приклад давали українські політичні діячі. Наприклад, коли відносини між німцями й урядом Центральної Ради погіршилися настільки, що самі українці передбачали можливість німецької окупації України, голова Центральної Ради М. Грушевський запропонував своєму заступникові Сергієві Ф. Весоловському такий вихід з прикрої ситуації: "Ви, Сергію Феофановичу, маєте тісніші стосунки з нашими правими українськими колами — з Єфремовим, Дурдуківським, Ніковським та іншими. Умовтеся з ними, щоб вони зробили державний переворот. Нехай заарештують мене, вас і взагалі інших міністрів, Центральну Раду розпустять і візьмуть владу до своїх рук. Ось таким чином може врятують українську державність, бо поставлять німців перед доконаним фактом, що українці самі зліквідували соціялістичну владу". На те С. Весоловський відповів: "… доручення, очевидно, виконати не можу, бо я соціяліст-демократ. Нехай згине українська державність, але для історії ми. соціял-демократи, залишимось чистими і незаплямованими". Богдан Коваль. Гетьманщина — животворче джерело історії.— "Батьківщина", Торонто, ч. 7, 31 серпня 1979. Подібну позицію зайняв майбутній прем'єр-міністр Борис Мартос. На одному із засідань місцевих соціалістів Д. І. Чижевський запитав, що йому дорожче, Україна чи соціалізм, то одержав відповідь: "А певно, що соціялізм". Віктор Вакуловський. Як ми будували державу! — "Батьківщина", Торонто, ч. 19, 28 вересня 1974. ">[1б * **]
За бойові і організаційні заслуги Гетьман Скоропадський підвищив підполковника Болбочана до рангу полковника.[2]
Ось як характеризує свого командира уже згадуваний старшина Запорожців: "В боях показав себе Болбочан дійсно талановитим полководцем. У ніякім положенню і в жадних умовах він не тратив здібности орієнтуватися. Особисто був надзвичайно хоробрим. В більшости керував боєм особисто і завсіди був у небезпечніших місцях, чим викликав підйом духа у Запорожців, котрі під його керуванням завше були переможцями. Слава про нього дуже швидко розійшлася і притягувала під його прапори багато військових людей. Приїжджали здалека, щоб запропонувати йому свої послуги… Йому вірили всі надзвичайно, бо знали, що він є зразком чесноти і порядку. В життю був скромний, без тіни манії величности".[3]
Служба українських військових частин в той, як здавалося, мирний період становлення державності, не була легкою.
