Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

могли докладно окреслити ситуацію на фронті і давали червоному штабові неточні відомости, вносячи тим ще більшу плутанину".[28] Тому-то їх штаб вирішив, що ці частини просто залишили фронт, зв'язок з яким скоро буде відновлено. Фактично, такі підрозділи вважались дезертирами: їх відсилали до Сімферополя, де розформовували і віддавали під суд. На Сивашських переправах більшовики не виявляли особливої обережності. В окопах були невеликі відділи, а головні сили стояли в резерві недалеко переправ. Тільки артилерія перед мостом час від часу відкривала вогонь, а сам Чонгарський міст був замінований.

Щоб внести більший хаос серед червоного штабу, Болбочан надсилав йому телеграфом різні інформації аби переконати більшовиків у тому, що перед Сивашем ще існує лінія фронту. А тим часом ешелони Кримської Групи наближалися до останньої з переправ на станції Риково. Передові частини Групи кільцем захопили підступи до Чонгарського мосту і закрили перехід. Тоді командир Групи знову вдався до хитрощів. "При допомозі одного полоненого зі штабу більшовицької армії, який знав ворожий шифр, Болбочан послав донесення у штаб оборони, що фронт перед Сивашем прорваний, але частини під натиском ворога відступають. Першими відходять бронепотяги, забезпечуючи тили від прорвавшихся ворожих банд, які тепер ліквідуються, і взагалі відворот червоної армії йде нормально. Не маючи других відомостей, штаб оборони Кримської Республіки мусів цьому вірити, хоч увесь час категорично вимагав подробиць… Поїхати назустріч відступаючим ніхто не хотів після того, як одна група відважних виїхала з Сиваша для відшукання штабу армії і налагодження зв'язку з ним, — не повернула і не давала досі жадної відомости".[29]

Уночі 20 квітня ешелони Кримської Групи прибули до Ново-Олексіївки перед Чонгарським мостом. Авангард Групи наблизився до ворожих застав на переправах. У бій з противником не вступав і намагався приховати свою присутність, а коли цього не можна було зробити, то прикидався більшовиками з розбитої і відступаючої армії. Це дало можливість передовим частинам Кримської Групи провірити і направити рейки у підготовці до форсування переправ. У цьому місці суходіл сполучений з півостровом Лозово-Севастопольсь- кою залізницею, проведеною по мостах через Сиваш. Беручи до уваги дезінформацію червоного командування,! недбайливу охорону переправ, підполковник Болбочан змінив свій попередній план форсувати Сиваш моторовими човнами — катерами, і тепер вирішив несподіваним наскоком захопити залізничну переправу — Нонгарський міст. Моторові дрезини, наладовані 1-ю сотнею 2-го Запорозького полку з кулеметами, під командою сотника Петра Содоля-Зілинського, а за ними ешелони, — так Кримська Група розпочала свій наступ. Майже без затримки авангард дійшов до моста. Невелику сутичку спричинила передмостова охорона, а почувши перестрілку на другому березі, ворожа артилерія відкрила загороджуючий вогонь. Однак вже було запізно, бо бронепоїзди підходили до моста. Більшовикам також не вдалося зірвати замінований міст, вибухнула лише одна міна, що не заподіяла значної шкоди дрезині і бронепоїзду, котрі швидко опинились на другому березі. Ще одну міну на мості було знешкоджено.

Поява вночі українських бронепоїздів у центрі укріплень ворога мала відповідний ефект. "Спочатку більшовики не здавали собі ясно справи, що сталося. Думали, що це просто виникло непорозуміння з приводу відступу більшовицьких частин з фронту. Коли ж бронепотяги відкрили повздовжний вогонь по ворожих окопах, то там спричинилася паніка, що спросоння свої своїх почали забивати. Перша сотня на чолі з сотником Зілинським з криком "слава" кинулася на ворожі окопи і почала вибивати відтіля більшовиків, котрі панічно втекли, залишаючи позиції".[30] Зайнявши окопи, сотня почала там закріплятися на випадок контратаки. А на другому боці Болбочан наказав своїй артилерії бути готовою, якщо більшовики вдадуться до такого кроку. Головні сили Групи одержали наказ переправлятися через міст. Оскільки міна пошкодила там залізничне полотно, Групі довелося переносити своє устаткування на руках. Однак уже на ранок позиції на лінії станції Таганаш відійшли до українського війська. Спроби більшовиків контратакою скинути Кримську Групу в Гниле море виявились безуспішними. Авангард її просувався на південь, а підполковник Болбочан, використовуючи дезорганізацію ворога, готувався до наступу на вузлову станцію Джанкой.

Запорожці здобувають, а німці відбирають

Перед початком дальших операцій підполковник Болбочан поінформував генерала фон Коша про успішне форсування Сиваша. Однак німецький генерал, не довіряючи такому повідомленню, вислав свій бронепоїзд, щоб перевірити справу на місці. Німецький сотник, який прибув цим транспортом, почав вимагати, щоб у дальших операціях німецький бронепоїзд йшов в авангарді. "Чемно, але твердо" Петро Болбочан відкинув цю пропозицію.[1] Відтак виникло непорозуміння між українцями й німцями, Генерал фон Кош від вищої німецької команди вимагав припинення дальших операцій українських військ в Криму. Однак підполковник Болбочан, посилаючись на "наказ" українського командування, продовжував свій наступ. Намагаючись виправдати такий крок перед німцями, вказував на становище на фронті: годі було припиняти успішну операцію, і тим самим дати більшовикам можливість підготуватись до наступу й нагоду евакуювати Крим.

Увечері 22 квітня Кримська Група боєм зайняла Джанкой, першу вузлову станцію в Криму, де можна було розгорнути ширші операції, Вона мала добре залізничне сполучення з Феодосією, і в тому напрямку відразу було вислано частину Запорожців. Відділи кінноти наступали в напрямку Євпаторії, куди, згідно з повідомленнями, відступали червоні частини. Головні сили Кримської Групи приготовлялися до наступу на Сімферополь. Автомашини з авангардом піхоти і панцерники з причепленими до них гарматами вислано по шосе. Залізницею, що йшла неподалік, під прикриттям бронепоїздів вирушили головні сили Групи. Українське військо просувалося майже без боїв. Армія Кримської Республіки була розбита ще перед Мелітополем. Залога Сиваша після поразки відступила до Євпаторії, Дійсний опір могла поставити тільки залога Сімферополя. Однак, відрізуючи шляхи відступу і зв'язку та спритним маневруванням кінноти, Кримська Група дуже втруднювала будь-які заходи більшовиків, направлені на організацію серйозної оборо ни. Увечері, 23 квітня, після невеликого бою Група зайняла станцію Сарабузи. Туди і надійшло повідомлення, що проти українців вислано великий відділ матросів і три бронепоїзди. Кримська Група залишила свої ешелони і, розділившись, почала наступ на Сімферополь. Перший відділ наступав по шосе Джанкой — Сімферополь ліворуч від залізниці. Другий відділ, що складався з