Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

Оскілківський переворот, власне виступ Української Партії Самостійників в травні 1919 року. — "Нація в поході", Берлін, 1941, ч. 5–6. ст. 10–11.(обратно) 535

16. Там же, ст. 11.

(обратно) 536

17. М. Капустянський, цитована праця, ст. 109–110.

(обратно) 537

18. Петро Солуха. Винниченко і Шаповал Микита по допомогу до Москви — до Леніна! — "Батьківщина", Торонто, ч. 12, 11 липня 1970.

18а. Остап Войнаренко. До нової Полтави. — Нью-Йорк, доповнене видання, 1955, ст. 75.

18б. Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. — "Хліборобська Україна", Відень, 1922–1923, книжка четверта, ст. 233.

(обратно) 538

19. Борис Мартос, цитована праця, ст. 48.

(обратно) 539

19а. О. М. Андрієвський, цитована праця.

(обратно) 540

20. Ісаак Мазепа, цитована праця, ст. 209–209.

(обратно) 541

21. Там же, 209.

(обратно) 542

22. Борис Мартос, цитована праця, ст. 48.

(обратно) 543

23. Там же.

(обратно) 544

24. Там же, ст. 49.

(обратно) 545

* Отець Кузьма не згадує, про які вістки йде мова. Оригінал записки полк. Болбочана та інші матеріали сконфіскувала польська поліція, коли арештувала о. Кузьму в лікарні у Проскурові в січні 1920 року.

(обратно) 546

25. Отець В. Кузьма. До 52-их роковин розстрілу полк. Петра Болбочана. — "Батьківщина", Торонто, ч. 15, 14 серпня 1971.

(обратно) 547

25а. "Протокол" з архіву Рудольфа Федоровича.

* "Зложено цей протокол по случаю відвідин ВПр. Митрополита Іоанна Теодоровича, що прибув зі США до Сан-Павлу в Бразілі'і, представниками Управи Товариства "Соборність" в Сан-Павлу. Дня 25-го червня 1954 року, о годині 8 вечером, до хвилевої резиденції Митрополита, яка знаходилася в будинку п. Михайла Кудановича в Сан-Павлу а Утінг, вулиця Гравесса Іатуана, дім ч. 421, прибули представники Управи "Соборність" в складі: голова інж. Волинець Іван, секретар інж. Вакуловський Віктор, член Управи сот. Письменний Микола, щоби зложити візиту Митрополитові, то сот.

Письменний представився як бувший особистий ад'ютант полковника Болбочана, [то він — Я.Ш.] на Владику зробив дуже сильне враження. Тому ціла аудієнція, що продовжувалася від години 8-ї вечора до 9.30 вечора, пройшла майже виключно в спогадах про визвольні змагання. При цій нагоді Митрополит Теодорович поділився з нами своїми спогадами про полк. Болбочана…" Далі в протоколі зазначено, що документ було виготовлено в 4 примірниках. Оригінал вислано до архіву Гетьманича Данила Скоропадського. а три копії лишилися в учасників аудієнції. В протоколі також зазначено, що Митрополит просив не опубліковувати спогадів до часу його смерти, заявляючи, " що тепер він цілком безпартійний, і не хотів би, щоби його ім'я було згадувано в зв'язку з жахливою трагедією полк. Болбочана".

(обратно) 548

26. Варфоломій Євтимович. "Полковник Болбочан і його останні дні". Сповідь судді Кривицького, — "Українське Козацтво", Чікаґо, 1976, ч. 1, ст. 18.

(обратно) 549

26а. Сотник Микола Письменний, цитована праця.

(обратно) 550

26б. О. М. Андрієвський, цитована праця.

(обратно) 551

27. Варфоломій Євтимович. "Полковник Петро Болбочан і його останні дні". Сповідь судді Кривицького, цитована праця, ст. 18.

* Як зазначає В. Євтимович, цей документ "це сповідь і заразом заповіт одного з пацієнтів д-ра Лисяка. Пацієнт, який, помираючи від сухот в одному з львівських шпиталів, просив доктора Лисяка записати це для пізнішого опублікування. Цим пацієнтом — тестатором був бл. п. суддя Кривицький. Сповідь починається з освідчення тестатора, що він був предсідником суду, який засудив на кару смерти св. пам'яті полковника Болбочана". При кінці документу В. Євтимович пише, що "це зізнання судді Кривицького. виконуючи його передсмертну просьбу та свою йому обітницю, доктор засвідчив своїм підписом і печаткою і передав для опублікування п. П., а той останній — мені". Там же.

** Полковник Михайло Чоботарьов (часом — Чеботарів. Чеботарев І Чоботаров), колишній начальник контррозвідки штабу армії і начальник охорони Головного Отамана С. Петлюри, залишився контроверсійною постаттю навіть на еміграції. Крім арешту польською владою у 1936 році на підставі обвинувачень в шпигунській діяльності на користь більшовиків, за ним лишилася репутація чоловіка, який "убив бл. п. полковника П. Болбочана, умучував людей в Че-Ка, займався; шпіонажем, шантажував людей, грабував їх і т. п…" Справа навіть дійшла до Громадського Суду в Мюнхені. Він помер 4 лютого 1972 р. в Новбму Ульмі, Німеччина.

Лист Євгена Колодяжного, колишнього службовця в уряді УНР, без дати. З архіву полк. Петра Содоля-Зілинського. Також дивись: Мгр. О. Губчак. Думки на марґінесі книжки І. Кедрина "Життя, події, люди". — "Батьківщина", ч. 5, 4 березня