Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

** Свідчення полк. Болбочана зовсім не відповідають твердженням І. Мазепи, який у своїй праці лише повторює ті самі обвинувачення, що їх висунули раніше його партійні колеги. Так. наприклад, він пише, що під час судової розправи Болбочан "тримався непримирливо". Він [Болбочан — Я.Ш.] заявив, що виконував волю Шемега, Андрієвського, Симонова та інших, які дали йому завдання зробити переворот. Ісаак Мазепа. Україна в огні й бурі революції 1917–1921.— Видавництво "Прометей", Мюнхен. 1950. т. 1, ст. 207.

10. Борис Мартос, цитована праця, ст. 62.

10а. О. М. Андрієвський, цитована праця.

10б. Григорій Макаренко. Останній" акт життя полк. П. Болбочана, — "Батьківщина", Торонто, ч. 25, 18 грудня 1971.

10 в. Сотник Микола Письменний. В ім'я історичної правди— "Ранок", Дербі, ч. 13, 18 грудня 1954.

* Щодо кваліфікацій сот. М. Письменного, то він подає про себе такі дані: "Десь у жовтні 1918 року на Чернігівщині полк. Болбочан призначив мене на свого особистого ад'ютанта. Від того часу аж до заарештування полковника урядом УНР я майже не розлучався з ним — хіба на короткий час для виконання тих чи інших доручень поза розположенням Лівобережної Армії України. Разом з ним був я І на вигнанні в Станіславові. Тому справу полк. П. Болбочана знаю я краще від інших…"

11. Борис Мартос, цитована праця, ст. 62.

11а. О. М. Андрієвський. цитована праця.

* Згадка про "галицьких жовнірів" стосується штабової сотні Осадного Корпусу, що тримала варту над полк. Болбочаном.

12. Борис Мартос, цитована праця, ст. 45.

* Знову появляється неточність в урядовій версії справи полк. Болбочана. Згідно з твердженням П. Певного, членів суду призначив Головний Отаман С. Петлюра. Тепер Б. Мартос пише, що таке призначення зробив Наказний Отаман О. Осецький.

Пост Наказного Отамана було створено на підставі закону від 24 лютого 1919 р. внаслідок незадоволення деяких кіл Головним Отаманом і його керуванням військовими операціями. На пост Наказного Отамана було призначено ген. О. Грекова, який був відповідальний за ведення військових операцій. Одначе, між Наказним Отаманом і Петлюрою, який часто видавав протилежні накази, розпочався конфлікт, і ген. Греков пішов у відставку. Тоді пост Наказного Отамана перебрав полк. Андрій Мельник, а згодом — ген. Осецький, який "любив політикувати… і не мав належного авторитету серед військових". Ісаак Мазепа, цитована праця, ст. 111, 181.

13. Борис Мартос, цитована праця, ст. 45.

* І. Мазепа представляв цю подію дещо інакше: "За згодою уряду на другий день відбулося побачення Болбочана з Осецьким в присутності прем'єра Мартоса і міністра судівництва А. Лівицького. На цім побаченні Болбочан нічого нового не сказав. Але Осецький заявив урядові, що він сам не має права затвердити присуду, бо Болбочан нібито формально не був звільнений з посади командуючого Харківським фронтом, а тому, на його думку, конфірмувати вирок суду над Болбочаном міг лише Петлюра, як Головний Отаман. Того ж дня було скликане засідання кабінету міністрів з участю Осецького і начальника головної військово-судової управи С. Мошинського. Мошинський пояснив, що затвердження судового вироку належить тій владі, яка призначила склад суду, тобто Наказному Отаманові Осецькому. Після цього вислухано Болбочанового листа до Петлюри, в якому він просив про помилування й обіцяв ніколи більше не виступати проти народу й правительства. В кінці засідання Осецький заявив, що коли затвердження судового вироку є його компетенцією, то він вже зробить все потрібне. Тут же запитав Мошинського, чи має він право передати цю справу для дослідження цивільній судовій владі з огляду на те, що тут замішані цивільні особи. На це йому була дана позитивна відповідь". Ісаак Мазепа, цитована праця, ст. 208.

** Дещо Іншу характеристику Лихопая-Башевського подає Г. Макаренко: "Лихопай-Башевський високий судовий ще царський урядовець, відомий україножер в Полтаві, здається, що кожного борця за волю України, за її самостійність він засудив би лише на кару смерти… Ішли гіркі часи нашого перебування в Кам'янці Подільському: Денікінці підходили вже близько, за один перехід могли зліквідувати нас. Я зустрів на вулиці Кам'янця п. Лихопая-Башевського, веселого, щасливого, він підійшов до мене і мовив: "Знаєте, я єду до своїх, будет Росія вєлікая, все народи будут вместе, харашо будет всем, как і прежде…" Григорій Макаренко, цитована праця.

* Григорій Макаренко пише, що в Кам'янці Подільськім він бачив листа від міністра Д, Одрини до члена Директорії А. Макаренка з вимогою пояснити, яким чином він припинив кару смерті над Болбочаном. "Я довго хоронив цей документ, — пише Г. Макаренко, — бо він був для мене дивний, Одрина по фаху б. лікар — людина гуманітарної професії, дивно, як цей оборонець життя людини міг бажати крови — смерти насильної над чоловіком! Дивний цей лідер соціал-революціонерів, жадний на кров, та ще й заслуженого вояка!" Григорій Макаренко, цитована праця.

14. Борис Мартос, цитована праця, ст. 47–48.

15. Петро Єрошевич.