Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Цю утечу братів зараз же після продажу сестри справедливо вважають за наподоблення того страху, що його колись мусілн відчувати брати, вчинивши дійсно акт продажу сестри, чи, краще сказати, дозволивши її викрасти. Передусім вони мали відповідати перед усім родом, а потім.— можливо, ще в більшій мірі,— перед парубоцькою громадою, що й тепер доводить свої стародавні права, як це ми вже зазначили, організуючи перейму на дорозі, де має їхати поїзд молодого; а щодо пісень, які супроводять самий акт продажу, то вони повні гірких докорів на адресу жадливих братів U‘J.

Конфлікт між родиною та родом, що ми його вище зазначили, говорячи про пересправи, які наподоблено провадили старости, вибухає тепер п жорстокій формі.

Побачивши, що брати покинули молоду, дівчата з її поїзду, дружки, виходять з-за стола, злякавшись, що з ними те саме буде, Тоді староста приводить молодого, висаджує його на лаву і тричі обводить його круг столу так, що молодий увесь час іде по лавках. Нарешті він підводить молодого до молодої, що весь час сидить, схилившись до столу, а иноді й вчепившись за стіл руками. Молодий здіймає з неї намітку IS0, відриває її руки від стола,— часто не без зусилля,— цілує її З цієї хвилини, капи, як говориться в пісні, «чути було соловейка співи», весільне свято набирає еротичного характеру. шо визначається дедалі все більше в міру того, як поступає наперед цілий обряд. Ворожнеча між родами зникла, відбиваючись ще тільки на жартовливій формі пісень, що їх співають по черзі хори молодого та молодої. Серед цих пісень, що повні сміховий, знаходяться, однак, і такі, що показують, так само як і пісні, шо супроводять викуп молодої,— як ріжнома-нітні форми, що наступали одна по одній в історичній еволюції народу, відбилися на його піснях та на Його ритуалі. Поїзд молодого то дістає назву польовничих чи розбійників, то він стає боярською дружиною; далі йому дають, назву татар чи звуть його просто невірою '**; потім це буде Литва. Ляхи (Чуб., Ні 934 та 966), козаки, а нарешті мііцане.

Цей поїзд, що має своїм завданням приставити молоду до хати молодого, не Існує у гуцулів східньої Галичини В них молода, після скінчення церковної шлюбної одправи, іде наперед, щоб бути вже за столом у той момент, кили молодий має вступити до хати. її приймає батько, шо тримає в руках хліб та сіль, а також мати, що приносить і дає їй випити мед, обсипаючи її разом із тим житом та пшеницею.— цілком так само, як вона це робила, коли молода від'їжджала до церкви. Мати робить це тричі, після того молода сідає за сті.і і трохи їсть. Молодий, наближаючись до хати, сповіщає про своє прибуття через парубків, що виходять наперед'*37. Для того він дає пиріг із сиром, що досі був у нього причеплений до правої руки. Вступивши до хатн, посли високо здіймають пирога Й питають: «Звідки іде свічадо?» Молода схиляє голову на хліб, що Його покладено перед нею на столі, і після хвилини мовчанки, начеб вона над чимсь розважала, відповідає: «Світло йде зусюди; ясно та світло з усіх боків, але найбільше світла та найбільшу ясность лоси-

|м В деякій міедеяистх. як-от у Новгорол-Волииськоиу повт. мати молодої кладе коло мгі на столі два буханця хліба. і молода иа иих спираються, »ось час вкрито намігвою Коли молодий, увійшовши, пробу* скинути намітку, брат мол йди і, то гтоїть за нею. б’є Його по руках палицею Те саме робить пій і тоді, коли Сбат теж пробу* зняти намітку Нарешті дружкові вдається зробити це своєю палнпею, озлобленою дзвіночками, про яку ми говори ли више Дружко не дістас вже ударі» палицею, і брат молодої почииаг торгуватись э молодим і продає йому намітку свасі сестри |А Wereszczyftska, Ввсілла в Остросюді і Рукопис |]

' «Поцілунок молодих мав таке велике значення у римському шлюбі, uto законовіди вважали Його конечним лля того, щоб дійсні були дарункові »алиси j нагоди шлюбу (Code Thttdotfien, Р 111, lit. NI, V, I, 5). хоч і не здавали собі лобре справи щодо його старовинного релігійного характеру Після впаду поганства поцілунок зостав см як необхідна формальиіеть та иайміциіше ствердження шлюбу» (Ed du ММІ, op ciL. ё7) С.л ЛмброСій ГІ-Iber VI, in Lucаго) пише: «Oaculum mutui ятогп» «tgnum *»É». Коінтилі-чн каже те саме- «Solo oecolo conjures putari* (Dcklam 870| Але, no Гільдебраидѵ. «eleganter imprimis Tcrtulliano sponsac tllud osculi compessio datum, quia maritale osculum era! camalis copulae sen conjugale actu* antecoenlum»

Віаіалі ке можна докоряти ca отцям. iuo вони не цікавились цим сюжетом Старі христіяие,—каже Пдь* дебранд. - визначали три роді» поцілунків, «prim um Itefcal honcstaUa. ergo idque osculum simpcilrr. secundum allmilatia nique basium ex Innota pietate. tefiiutn 1 ibid mis erat*. Перші ляп були дозволені: «Qui* loquor inqult vusirfcjt Amhrvtitii (Le« Hexafeu, cap 9) de ocsulo or», quo pietatis et ctiarHalis est plgnuv osculantur se et col um bat*, тнмчасом як «osculo mcritncia*, не думку св. Клнм?нтв ї Александрії (lib III. Paedag). »stml fibidlnum эсгпіпагіл et scortalionis vel ad ul 1er ii pudenta oreamtnila« |Jach Hildebrandi, De nun tu? velerurn Christ lanor um». Heimst., MOCCX1V, p. 44, 45 j

Див також Wood, The wedding day. І. Зв і 63; II. ЗІ. 119. 180; Hekel, historisch Filologischen Untersuchungen von den mancherlei Arten und Absichten der Küsae, передо Werner « IV, H4; Kempius, De osculo. та Herdrscbmldius, Oscu здіа, nur. у Ed do Mtril. op. eil <p 37, note 5).

A Weresurxyfiaka, op. crt.

Мн вже зазначили пісню, шо а мій сокіл еповіщас про прибуття молодих до церкви. Дуже можливо, то ці її осли, ик ин зовсім помає а шлюбних ритуалах іахідкьої України, кле які завше знаходяться серед весільннк персо уткагннихедвв я» у Болгарії (Чолакопъ, op. cit.. 85; Хрнстов. в Теменуга (Tcmenouga), нид. М. Бліскова, ^ SniSr Та Turquie d’Europe. І MO. II. 4ê5), a також a Румунії |3ашукѵ Бессарабіи,

ст. 4711—471 ). в Італії (A. de Gubernati». op. cit. 175). і т. д.), мають якесь відношення до згаданої концепції стародавніх арійців Але можна пояснити цей звичай і як модифікацію військових забав, що мали місце під час шлюбу у багатьох