Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Роздавши оздоби боярам, дають такі самі світилкам (дівчата, що беруть участь у поїзді молодого; старша світилка нестиме меча), піддружим, старостам, музикам, свашкам і, нарешті, візникові, що має правити кіньми |и.
Молодий, чи князь, сидить на почесному місці на покуті під образами. Праворуч од нього бояре чи дружки, цебто дружина, щойно набрана; один з цих бояр дістає титул хорунжого. Ліворуч од молодого — світилки, про
Ці банти кохання, я* ік звуть у Фагчіѵіа привінцімї Фі'.ши itrulaia но-пародаїїськиму, truc-lov kilo І -ішамгл ійсьм»м у ). uni о-ідоблкшгь і досі шапку та петельку молодого, являють собою, ик гада« Edelst du Merit, спогад про пишну одежу блискучих кольорів, яку носив молодий і псі гості на весіллі за ногайських часів; їх роблять примітними :і білої та червоно* стрічки (Selueii* Opera, t. Ш, 670). Звичайні гості так само відзначені стрічкою нв плечі (Edelst du Mèrit. Des formes du mariage, 14)
Молода y Франції, виходячи з церкви, вішає така« на шию кожному гостеві маленьку зірку зі стрічки рожевої та тлої барви, відому під пл івою Лідзмаки, чи прилильні/сти (faveur), а ма подяку дістає иоиїлуиок Laantl de la balte.Croyance» «t legendes du centre de la France. 1875, II, p. 35).
Такий самий звичай існує і в Англії (Wood. The weddingday, II, 22 23).
В деяких місцевостях молода визначає також в своєму поїзді писаря, великого виночерпія та великого польового. A Wereszczyriska, Весілля в Острополі (рукопис).
Ом. Гриша Весілля в Галицькому повіті (рукопис).
яких ми вже згадували вище І які за старих часів, можливо, гралн ролю, відповідну до їх природи, цебто вакханок. Тепер вони тільки джури князя.
На факт, що бинре стоять у васальній залежності від князя, вказує те, шо набрана дружина насамперед збирає податок серед себе самої, передбачаючи задуманий похід князя; наприкінці обіду старший боярин бере тарілку й обходить усіх; кожний дає, скільки може. В давні часи, без сумніву, цілий рід брав участь у весіллі одного зі своїх членів Ігз; пізніше це наподоблення надбало характеру auxilium’a, що його платила озброєна дружина васалів, покликана феодалом-князем36^ Після обіду всі встають, читають молитву, як звичайно, а потім виконують обряд, шо очевидячки являє собою наподоблення старовинної присяги. Ставлять на стіл велику миску, повну горілки, а в горілці плаває ложка. Старший боярин веде князя, вдягненого в кожух та кирею, хоч би це було й літом, давши йому в руку кінець хустини. Другою маюдиЙ бере за руку одного з своїх бояр, той бере свого сусіду і т. д. Процесію замикає світилка, що йде з запаленою свічкою. Так Тричі обходять довкола стола. Ідучи перший та другий раз, всі по черзі випивають кожний ложку горілки; за третім разом п'ють просто з миски. У деяких місцевостях старший боярин, набираючи дружину Своєму князеві, питає н осіб, що вступають до неї, скільки вони хочуть мати за свою службу. Починають торгуватись та нарешті складають ритуальний договір Ії6.
Потім всі виходять у двір, де має відбутись ииший обряд, шо має разом і військовий, і релігійний характер. Насеред двору виносять лавку, а на неї ставлять діжу1ї6, покриту скатіркою. На віко діжі кладуть хліб, шо ним батьки благословлятимуть молодого; коло лавки ставлять відро з водою та маленьку кварту, таку, як звичайно п’ють воду. Молодий з боярами стають перед діжею та хлібом Тоді з хати виходить мат» молодого, у вивернутому кожусі, в смушковій шапці на голові. В подолі вона має овес, горіхи, гарбузове та соняшникове насіння тощо Ії7, разом з дрібними монетами, що мати звичайно збирає для цього дня з