Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

народження сина. Один з боярів іде до неї й подає їй граблі або вила, що мусять являти собою коня. Мати наподоблює, що сідає на нього. Тоді старший боярин бере гадану коняку за поводи та обводить матір навколо діжі, а другий боярин іде ззаду з батогом і вдає, що підганяє. В деяких місцевостях за матір'ю, що там також їде на вилах чи граблях, іде молодий, а за його хустину тримається один з боярів; за цим боярином іде другий і т. д., аж до світилки, що тримає меч (опис його ми дали раніше), запалену свічку та «цілушку» хліба, на якій видко слід од другого хліба, шо пікся разом з ним у печі |ав.

Під час нього обряду мати сипле зерном та насінням на всі боки, а хор співає пісні, де говориться про жаданий добрий урожай, багацтво та родючість. Після третього обходу навколо діжі старший боярин веде коня напоїти; він зачерпує води малим кухлем і «дає її пити коневі», цебто ллє її на кінець вил чи грабель. Набравши ще раз у кухоль води, він передає її через плече иншому бояринові, що, взявши його, кидає таким способом через плече, щоб він, упавши, розбився. Тоді мати кидає вила, а бояре ламають їх та розкидають шматки на всі боки '*9.

Після цієї церемонії починають виряджатись у дорогу. Пісні, що їх співають тоді, не залишають жадного сумніву щодо архаїчного характеру цього походу, до якого потім додано новіші риси дружини, а ще пізніше— елементи козачі: «Темна хмара небо криє, дощик накрапає, йде Івашко до Марусі, як мак процвітає». «Жених іде до невісти, як місяць до зірки*.

На соколовому полі Злетілися соколи;

Межи ними соколонько.

Межи ними сивесенький,

Крилонькамн махає,

Летітоньки гадає,

В темниї лісоиьки.

Межи чорні галоньки;

Там му галонька мила,

Го му гніздечко вила,

Вила, перевивала.

Вінком пообкладала.

(Чуб., № 853).

«Коні стоять в загороді, копитами в соломі, а ногами у золоті».

Сипте пшеницю в нові корита,

Коні Івашка кормити.

Поїдемо в велику дорогу.

До мого тестенька, слава Богу.

Л в мого тестенька троє ворітець:

В одні ворітці місяць засвітить,

В другі ворітці сонечко зійде,

В треті ворітці молодчик в’їде.

(Чуб., № 855).

у j 4|" частина їліва, Ці лишки (натяк на поцілунок ніж двома хлібами в печі). мас символічне значення на Р0*“-1 •' звичайно дають молодшим дітям, примовляючи: «Ось тобі твоя цілушка. шоб тебе хлопці (чи I«? ЦІЛУ»*ли*

иа ВН.1Я сідаг не мати, а старінні боярин; мати тілілн «де за ним. ротсипаючн зерно """‘It"““' 1 це "«< маються логічнішим (Он. Гриша. Весілля • Гіляцькому повіті |рукі>пнс| ( У Болгарії, коли >1.1.1 ““«У- “атн Перм НИМ казан води. ЗДІЙМІМ свого пояса та ПІШІ» на ворогяд. щоб

корте* пройшов під ним (Чолаковѵ Білгарски на родин сборннкъ, IB7S. ст. 21. примітка |е)і

«Серед паля широкого село стоїть, в тому селі вогні горять; коло вогню ковалі кують коней боярам». «Козаченько сідлає коня, збираючись на полювання до лісу зеленого; з того лісу він подасться до села, де живе дівчина весела». «Хлопці говорять старості, що вони поїдуть через поля широкиї, через води глибокиї, за ліси темниї; просять його не забути шаблі блискучої: ми зрубаємо ліси, поставимо мости через море, ми пройдемо за море, знайдемо там молоду дівчину» |3°.

Ой заграно, забубнено раненко.

Ой зберайся, князю Івасю, борзейко,

Та поїдемо тихим дунаем до замку,

Постаємося во три рядочки на ганку,

Там будемо білий камінь лупати,

Чей би сьмо могли молоду Марусю пуймати.

(Чуб.. № 839).

Чотирі коні ворониї впряжено до воза,

Я вдягну свого віночка і піду шукати молоду дівчину аж до Межибожа.

Сто та двісті дівчат на ярмарці в МежибожІ,

але не кохаю ні одної з них,

бо там нема моєї суженої;

я пущу віжки моїм чотирьом коням

вороним і з вінком на голові поїду

до Крупина,— там дівчата веселі, а

я кохаю Марусю, бо вона до вподоби і Господу Богу т.

Инші пісні дають повне уявлення походу князя на війну, але цей похід має на собі риси пізнішого вже часу. Хор радить князеві «добре кувати коня», а боярам «не витрачати грошей жінкам на оздоби», а подбати добре про вози, бо їхати прийдеться по лихих дорогах. Мати дев'ять разів пече хліб для цієї експедиції, а батько дає 100 коней на 20 возів. Князь нагадує боярам, щоб добре вирядились у дорогу, обдивились своїх коней, одежу та зброю.

В неділеньку рано По всім селу заграно.

Заграно, забубнено.

Бояри побуджено.

— Встаньте, бояри, встаньте,

Сами ся убірайте.

Бо поїдемо ранком Попід високим замком,

Будем замки ламати,

Марусеиьку доставати...

(Чуб., № 822, 826. 839, 844).

1W O- Roszkiewicz, op. cit., 25—26,

111 A. Wereszczyiiska, op. cit. Здасться, дівочі ярмарки існували ше в деяких місцевостях австрійської України на лочатках нашого (Х]Х) століття. В останній главі моєї праці я студіюю надзвичайно цікаві свідоцтва щодо цього фанту, так само як і іюдібиі звичаї у инших народів

Нарешті поїзд виряджений. Молодий ккяль од'їжджае в супроводі своїх бояр; перед ним несуть весільний прапор ІМ. На дорогу мати, що його, як говориться в пісні, «на світ породила, місяцем повила, сонцем опсрезала>, висловлює йому добрі побажання, а батько, який добре знає, шо висилає сина в небезпечну путь, радить йому бути обережним, а особливо:

Не пий, синойку,

Першого напоснку,

Ой вилий же го...

Та не кажи, сину,

Тестеві всю правду,

Бо тесть тобі не батенько,..

(Чуб., Л* 624. 629)

У більшості місцевостей молодий та його товариство справді ідуть верхи.

Часто парубки того села, де живе молода, ідуть назустріч поїздові молодого. перегороджують йому дорогу і питають у нього, яким правом він хоче ввійти в село. Це зветься переймою. Посередині дороги ставлять стіл, застелений білою скатіркою, а на стіл кладуть хліб. Підійшовши до перейми, молодий, схиляючись над хлібом, хреститься й цілує його, а потім купує собі право у парубків, даючи їм горілки та грошей. Під цей час хор молодого співає: «Чому вн нас спиняєте? Хіба ви пас не знаєте? Ой, мн ж такн не міщане, а таки собі селяне. Пустіть же нас до дівчини, дамо кварту горілчн ни». Після того парубки, що заступали дорогу, відходять, а поїзжане їдуть далі, вихваляючись: «Ой дурні старці селяне, що за кварту горілчини увільнили нам дорогу та пустили до дівчини>. Ця церемонія иноді відбувається, коли