Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Як день білий,

Як бог милий,

Як ясиее сонечко.

(Чуб., № 538).

Коли коровай уже готовий, щоб його садовити в піч, коровайниці просять старосту, щоб він благословив їх на це, проказуючи це прохання тричі: Діставши благословення, вони закликають парубка (иноді звичай вимагає, щоб це був жонатий чоловік) і, називаючи його «кучерявим», просять його вимести піч. Парубок виконує це ритуальним способом, вдаряючи тричі віником у піч. Після цього садять коровай у піч, старанно вибравши для нього місце, що приносить щастя, як говориться в пісні, яка в той час вихваляє кучерявого. Иноді пісня дає йому назву вірмена, начебто з причини його кучерів, які у нас, як і в багатьох народів, означають щасливу людину (Потебня). Але правдоподібніше, що слово вірмен не що инше, як скорочене вірняний (той, що вірно любить), І що це слово нічого спільного з вірменами не має. Варіянт пісні, що ми його зараз процитуємо і який знаходиться у Чубинського (стор. 237), добре це доводить, так само як і обставина, що в тій самій пісні ми маємо багатого, шо ставить коровай у піч. Таким чином, комбінація цих трьох ознак кучерявий, цебто щасливий, вірняний та багатий — надає цьому обрядові той самий зміст, що є у звичаєві, який практикується на Україні, в Німеччині та в инших країнах і згідно з яким треба зогріти шлюбну постіль молодої пари, поклавши спершу туди подружжя, що їх взаїмне кохання й щасливе життя відоме всім.

Посадивши коровай у піч, оточують його, відповідно до слів пісні, «як зорі оточують сонце», малими хлібцями ріжноманітної форми; між ними завше є шишки, і ці шишки завше помальовані червоним. Крім шишок, роблять також дивень— круглий хлібець на кшталт перстня. Слово дивень походить од слова дивитись, і звуть цей хлібець так тому, що молода має дивитись крізь нього; через те хлібець цієї форми печеться тільки в хаті молодої, а в хаті молодого печуть борону і часто додають також бичка з тіста. Печуть ще й лежень — довгий хліб, що його дарують молодим на другий день після весілля, перед тим, як вони встануть з постелі. Пісня оповідає, що в цю хвилину з'являється янгол, що зазирає у піч, шукаючи там щасливе місце, щоб його зайняти. Хор, звертаючись до короваю, просить його виростати в печі, як росте риба в дунаю: «Візьмись, мій короваю, та рости вгору так, щоб твоя височінь могла зрівнятися з глибиною води, куди сягає риба в річці» м.

Як тільки коровай посадять у піч пектись, всі парубки, присутні в хаті, кидаються на короьайниць, щоб вирвати в них лопату, що на ній вони садили в піч коровай; вихопивши в них цей трофей, вони скачуть і танцюють по хаті, приспівуючи. Але коли коровайницям пощастить затримати в себе лопату, то тоді вони мають перемогу, танцюють та співають.

Потім «кучерявого* виганяють з хати, коровайниці, загасивши свічку, що ввесь час горіла в діжі, миють руки, а воду цю несуть вилити на тік. При цьому вони висловлюють побажання, щоб молода пара стільки пар волів мала, скільки пар рук милося в цій воді. Вернувшись до хатн, вони стають навколо діжі, разом з чоловіками, що зостались у хаті, підіймають тричі діжу вгору, стукаючи нею об сволок; цілуються навхрест, потім носять діжу по хаті і починають нарешті з нею танцювати; до цього танцю вони приспівують коротких веселих пісень, переважно еротичного характеру. В пісні говориться: «староста танцю« з свахою», «парубок з дівчиною»,— дівчина каже, що вона краще буде «камінь копати, ніж з поганим танцювати*.

За колодою, за дубовою,

Там козиниї роги.

Коровайниці, добриї жони,

Позадирали ноги...

Піч наша регоче,

Короваю хоче,

А припічок усміхається,

Короваю сподівається.

А лавки дригають,

А вікна моргають...

Короваєаа пара (мабуть, натяк на вогонь)

По припічку грала,

Під піч заглядала,

Чи є в печі місце Короваєві сісти?

А в нашої печі Срібниї плечі,

Орловиї крила,

Щоб коровай гнітила.

Поцілуймося Хто кому рад.

(Чуб., №№ 498, 501, 545. 546, 550, 555, 572; «Степ», стор. 225).

Потім ставлять діжу на місце, а коровайниці жартома гризуть (sic!) край ночов, де вони спочатку розчиняли тісто. Дають ще раз їсти, і за столом увесь час знову співають. В одній пісні говориться, «що на скотарні дві телиці, а ми дві коровайниці, йдемо спати на печі, щоб коровай стеречи, аби янголи не прийшли його забрати»35. Другий варіянт цієї пісні говорить про конечність стерегти коровай,

Щоб хлопці не вкрали І за дунай не задали.

В цих піснях, коли говориться про воду, користуються завше архаїчним виразом, вживаючи слова дунай.

Пісні, що мають архаїчний характер, відзначаються особливою веселістю. «Дайте мені чарку вина,— співають коровайниці,— я її вип'ю, дайте мені другу — вип’ю й її, дайте мені третю, спробую й третю; дайте мені всі двадцять чотири, і тільки тоді я відчую, що всі мої сили вернулись до мене».

Коли чарки налиті, батько й мати п’ють до молодої, бажаючи їй, щоб вона була «сильна й здорова, як вода, весела, як весна, багата, як земля».

Коли коровай спікся і час його виймати з печі, співають:

Де тиї ковалі живуть.

Що золоті сокири кують;

Ковалю-коваленьку,

Скуй мені сокироньку;

Будемо піч рубати,

Коровай добувати.—

Бо він у печі так виріс, що його вже годі так витягти.

Коли коровай вийнято з печі, у нього питають:

Де ж ти був.

Що ти чував.

Святий короваю?

— Бував же я,

Чував же я Місяця з зорею —

Цебто молодого та його суджену (Чуб., № 584). Ще раз вихваляють коровай, як даний Господом Богом; про нього кажуть:

Ясний, красний.

Як місяченько.

Як яснее сонечко.

(Чуб,, № 598).

Потім кладуть коровай на віко діжі, застелене навхрест двома вишиваними рушниками, ставлять віко на голову мйлодиці, і вона несе його до комори . /

6

Благословення та від'їзд до церквн. Релігійна церемонія в XV! столітті. Забобони. Вихід з церквн.

В хаті у молодої. Другорядна рол я релігійної церемонії.

В день шлюбу, що його звичайно призначають на неділю, молода та молодий зрання зостаються кожний у себе вдома, готуючись до цієї церемонії. Молодий вбирається; роблять також і в його хаті коровай, ставлять гільце, потім староста, перехрестивши двері палицею, веде молодого у двір.

Ми НІ- мали наміру ■ даній праці ріпмшатн ті комбінації га ансноінн. шо їх ножна було б зробити,