Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Коли гільце та вінки готові, молода з своїми дружками іде на село запрошувати на весілля, а хор, як це вже він робив і раніше, просить на це в батьків благословення. Староста звертається до батьків, прохаючи згаданого благословення, і після того співає:
Марусю мати родила.
Місяцем обгородила,
Сонечком підперезала,
На село виряжала.
(Чуб., № 179-180).
Виходячи з дружками з дому, молода мусить конче іти в напрямі сонця, хоч потім вона може й змінити цей напрям Ідучи улицями села, дівчата співають відповідних до нагоди пісень, в яких говориться про мету їхньої подорожі. Передусім вони йдуть до священика та до пана і дарують кожному хліб спеціальної форми, оздоблений червоними стрічками та ягодами калини, можливо, останній спогад про певні права, що колись належали панам та жерцям 7* і що їх замінено, як кажуть, за князювання св. Ольги викупом грішми, але які існували й потім de fado (принаймні у панів, майже до самої епохн визволення кріпаків у Росії р. 1861).
Одночасно молодий так само ходить по селі в супроводі своїх товаришів та рідні і від себе запрошує на весілля. Але його кортеж немає тої урочистостн і не мас хору Трапляється, що молода з своїм товариством зустрічається на вулиці з молодим та його кортежем; тоді з обох боків вкорочують ходи, молоді наближаються один до одного й цілуються. Коли на той самий день припадає кілька весіль і коли зустрінуться дві молоді, вони роблять те саме: вітають одна одну та цілуються. Навіть при зустрічі молодого та молодої з ріжних пар вони не відступають од цього ритуалу; останніми часами в цьому випадку, однак, звичаю уже не дотримують.
Таким способом запрошують всіх осіб, що їх бажають мати присутніми на весіллі. В малих селах не минають ні одної хати, щоб не зайти Й не попросити на весілля Молода спочатку низько кланяється кожному присутньому, не виключаючи навіть малих дітей. Иноді вона кланяється аж у ноги тому, кого вітає. Потім вона дає голові родини шишку (малий хлібець, у формі соснової шишки), що вона її принесла з собою, і говорить до нього такими словами: «Мій батько, моя мати й я ласкаво просимо вас прийти до нас, побувати на моєму весіллі» тощо '9. За часів Боплана особи,шо їх посилали молодий та молода просити на весілля, повинні були говорити, тримаючи палицю в руках *°.
Перед одходом молодої З хати їй дають дарунки, звичайно шматки полотна, рушники, курку чи хліб, що їх забирають дружки молодої, що з нею ходять. До того їй додають трохи дрібних грошей, щоб вона мала «на підківки до своїх чобітків». Коли в родині є дівчина, вона пристає до кортежу, як тільки її запросять, І таким способом кортеж стає все численніший- Переходячи біля шинку, заходять туди й купують горілки на гроші, що молода дістала «на підківки до своїх чобітків».
Після того, як обійдуть всі хати і всіх запросять, молода вертається додому, незмінно в супроводі своїх дружок. В хаті, чекаючи на неї, починають лаштувати посад, цебто почесне місце, шо про нього ми вже згадували, Підійшовши до дверей хати, дівчата звертаються до матері молодої, бажаючи їй доброго вечора; потім, увесь час співаючи, оповідають їй, що вони вже повернулись, і питаються, чи сіни й хата заметені, чи столи застелені вже скатірками (Чуб , № 235). Вони пропонують їй порізати китайку, щоб позастилати столи та лавки (Чуб., № 231). їм одповідають з хати, що хата заметена, що все готово, І дякують їм за те, що вони так гарно виконали свою місію, та вихваляють їх за цс. Після того дівчата приводять старосту, і хор просить у нього благословення, щоб увійти до хати. Староста тричі їх благословляє, потім так само своєю иалицею тричі хрестить двері, що стоять увесь час одчинені; після цього всі входять до хати. Молода низько кланяється своїм батькам, стаючи навколішки та схиляючись до самої землі. Потім староста, ведучи молоду за хустину, тричі обходить з нею навколо стола і після того садовить її на посад. У гуцулів сам батько молодої веде її на посад, але робить це таким способом, що молода Іде по землі, а сам він іде по лавках, що стоять коло стола аі. Знову починають їсти та співати пісень; з цих пісень визначається пісня, що її співають у тому випадку, коли батько молодої вмер, а тому, звичайно, не може бути присутнім на весіллі дочки. Пісня ця повна поезії, її красу можна прирівняти до найкращих уривків з «Слова о полку Ігоревім»:
Знати Марисейку,
Знати сиротойку.
Що на посаг засідає;
А єй віночок Все з фі ял очок Порошком перепадає.
А єй батейко
Перед милим богом служить,
Яснов свічечков горить.
Милому ся богу молить;
Пусти ж мене, боженьку,
З чорнов хмаров на село,
З дрібним дощем на землю,
З ясним сонцем віконцем:
Най я ся подивлю На своє дитятко,
Хто му справить весилейко.
Справляють йому люде.
Жаль батейкові буде.
(Чуб., № 283).
Після цих слів до хати входить молодий, і його уподоблюють сонцю:
Колесом сонечко на гору йде,
Колесом яснеє на гору йде.
Полком молодий на посаг іде.
(Чуб., № 240).
Він входить у хату, «як ясний місяць>. Його оточують бояре і цілий ного кортеж, що складається з його рідні, з инших запрошених гостей, а також і музиків. Його прихід вітають піснею, що в ній його уподоблюють воякові, що йде брати свою молоду силоміць.
Скриплять-риплять воротечка тисовиї,
Іржуть, іржуть кониченьки ворониї.
Сховай мене, моя матінко, у комору.
Щоб не взяли сії гостеньки із собою.
«Не з тим вони, моя донечко, приїхали,
Щоб без тебе, моя донечко, поїхали».
(Чуб., № 341).
Сестра молодого, що йде за ним у поїзді, має маленький пучечок квіток, а серед них горить три свічки Надійшовши до хати молодої, вона спиняється перед порогом сіней; назустріч їй виходить мати молодої, тримаючи також у руці засвічену свічку. Обидві вони стають право*) ногою на поріг та цілуються, а після того мати запрошує всіх, що прибули, увійти до хатн. Тоді цілий поїзд входить
