Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Про bundlung див. також Woon. The wedding-day, L. 1889, I, 233. II. 98—99.

51 Ом. Гриша Весілля y Галицькому повіті, 1887 (рукопис).

54 Ф Николайчукь, op. сії. «Кіев. Стар.», 1883. ст. 370.

з

Заручини. Хитрощі. Благословення молодих хлібом.

Почесне місце — посад. Співи. Гімн про небесний шлюб. Танці. Хустина.

Всі описані досі церемонії е не що инше. як прелюдія до першої церемонії самого весілля — до заручин. Заручини мусять відбуватись урочисто, в присутності всіх родичів та запрошених гостей, у супроводі хору, що співає пісень. яких вимагає народний ритуал, а це вже вказує на колишній релігійний характер церемонії. Цей хор грає абсолютно ту саму ролю. що вона йому належала в античній трагедії, чи, краще сказати, в усіх античних релігійних обрядах. В українському весіллі хор звертається то до самого молодого, то до молодої, то до їхніх батьків (особливо до матері молодої), то до старостів то, нарешті, до всіх присутніх на бенкеті, до народу, стараючись висловити їх почуття та з’ясувати разом із тим значення ритуалу і всіх церемоній, ще докопуються в цьому випадку, lia нашу думку, цей хор, безсумнівно, є пережитком старовинного хору поганського культу.

Заручини починаються зовсім так само, як і сватання, з тою тільки ріжни цею, шо тепер батьки молодої, так само як і її подруги, що становлять дівочий хор. зібрані всі в батьківській хаті; молодий приходить туди в това ристві не тільки самих старостів, як на сватанні, але з цілою своєю ріднею та з усіма гостями, що він їх закликав. Жіночий персонал має назву свах або свашок і становить разом із тим хор з боку молодого. Так само, як і на сватанні. молодого та його товариство спочатку не пускають до хати, але потім, згодом, їх пускають, і тоді старости виголошують промови, наказувані ритуалом, та переводять пересправи. а після того близькі родичі молодої знову пов'язують їм довгі рушники. Свати, а часом і багато хто з-поміж родичів молодого, пов'язані таким способом, жертвують викупне: ставлять горілку та дають молодій та її батькам подарунки, взагалі, недуже цінні. Иноді. як-от у Новгород-Волинському повіті, молода не буває присутньою на церемоніях в той момент, як з'являється молодий. Тоді один з родичів молодого, вдягнувши вивернутого кожуха і взявши в руки довгу палицю, удає, ніби сідає иа коня, а потім, взявши за руку одну з присутніх дівчат, підводить її до молодого, питаючи його, чи це та, що він її хоче взяти. Діставши негативну відповідь, він йому показує иншу дівчину, і так до кінця Нарешті він приводить саму молоду . В Галичині, у бойків, староста молодого оповідає цілу казку; він розказує, що вони допіру загубили квітку, подібну до цієї (тут він покачує паперову квітку, що тримає в руці), та питається, чи немає тут такої квітки? У відповідь на запитання вводять стару бабу, звичайно свою куховарку, з великим безміном та віником в руках; на голові в неї солом'яний вінок, оздоблений полотном, що спадає до плечей, в зубах вона тримає люльку. Староста молодої (бо ж молода, починаючи з заручин, також має своїх старостів та дружок) питає, чи це не та квітка, що вони згубили. Староста молодого вдає, ніби він порівнює свою квітку з старою бабою, і потім да* негативну відповідь. Тоді йому показують яку-небудь молоду дівчину, тароста проголошує, що ця йому теж до вподоби, але що це не та сама.

М А. Верещинська. op. сії.

Тоді приводять молоду м, що має в руках вінок, загорнутий у хустку. В той час, як молодий низько їй вклоняється, вона кладе йому на голову вінок поверх шапки, — бо ж із-поміж усіх присутніх тільки молодий зостається в шапці. Тоді старости наказують молодим тричі поцілуватись. Після цього молода двічі махає вишиваною хусткою, а за третім разом прив'язує її до пояса29.

Після цих церемоній починається урочисте благословення молодих. Дружко, або частіше хатній староста *®, цебто староста молодої (звичайно це — дядько чи хтось инший з родини, що йому дають ролю жерця, тимчасом як дружко виконує функції церемоніймейстера), бере в одну руку свою палицю, здійнявши її вгору, а в другу руку хустку, що за її кінці мають триматись молоді. Після того він просить батьків молодої дати молодим своє благословення. Тим часом молоді, кожний собі, б’ють перед батьками по три низьких поклони, а тоді батьки дарують їм хліб, зложений з двох однакових буханців, з'єднаних докупи, а також сніп жита, символ родючости. Принесені загодя з клуні чотири снопи ставлять по кутах хати, і це зветься покрасоюS4

Після благословення молодих, то ввесь час тримаються за хустку, ведуть за стіл і садовлять на почесне місце — посад, що призначене для них там, де дві лавки, що йдуть вздовж стін, сходяться в куті хати та де висять образи Христа, Божої Матері та святих. Для цієї нагоди сидіння застелене кожушиною. Хор розпочинає тепер свою ролю; лунає пісня,