Українська література » Наука, Освіта » Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

Читаємо онлайн Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
до хати, але молодий та його товариші не здіймають шапок, річ недопустима на Україні (це вважається звичайно за найбільшу неввічливість). Потім молодий іде на посад, не чекаючи, поки його запросять, і не здіймаючи й тепер своєї смушкової шапки. Хор у цей час просить присутніх розступитись і дати місце «місяцю коло ясної зірочки» ea. Мати молодої частує всіх нових гостей горілкою та дарує вишивані хустки всім родичам молодого. Після цього старша дружба просить у старости благословення «пришити молодому на шапку квітку». Діставши благословення, вона бере в жениха шапку та пришиває до неї маленький віночок, взявши його в молодої; в деяких місцевостях цей ВІНОК цілком подібний до вінка молодої. Тоді старший боярин вдягає на жениха свою шапку, щоб той не був з непокритою головою. Тим часом хор увесь час співає пісні, де говориться, що «прийшла швачка із Київа, чи зі Львова, пришити вінок золотою гадкою, шовковою ниткою до шапки бобрової». Скінчивши своє діло, старша дружка вдягає собі шапку молодого і, ставши в шапці на лавку, каже, співаючи в супроводі хору, що не віддасть цієї шапки, хіба що дістане пристойне викупне. Дружко, також співаючи, пропонує їй чарку меду, але вона категорично відмовляється. Два хори починають торгуватись, і це триває досить довго. Співаючи ріжні пісні та висміюючи своїх супротивників, вони кінчають тим, що погоджуються, і тоді дружко, заплативши викупне, дістає шапку, оздоблену вінком, і вдягає її на голову молодому. Потім хор дівчат звертається до господарів хати, просячи ставити вечерю, а щоб примусити до того, лякає їх, оповідаючи про ведмедя, що лежить на печі, простигши лапи догори, й хоче зжерти жінку, яка й досі не дає їм їсти. Ставлять вечерю, і її зустрічають веселими співами. Часто пісні, які супроводять кожну страву"' і які співаються ніби для того, щоб після одної страви давали ще й инші, дуже жартовливі, а часом навіть зовсім непристойні. Після вечері виводять молоду з-за столу, знов з тими самими церемоніями, а саме — вона мусить триматись за кінець хустини. У гуцулів, в Галичині, самі батьки водять молоду таким способом, що батько тримає її за праву руку, а маги за ліву; всі присутні йдуть за ними, тримаючись за руки, і так всі обходять навколо столу. Обходячи, молода спиняється біля кожного кута стола, де лежить хліб, кланяється і цілує його. Потім ціле весілля виходить з хатн в тому самому порядку у двір, і на дворі, починаючи з батька, всі по черзі танцюють з молодою 1 Молодий, як то буде видно далі, не сміє бути при цьому обрядові.

Танці тривають цілу ніч. Нарешті всі розходяться, крім молодого, що, як і попередньої ночі, зостається спати з молодою.

У гуцулів так само пришивають вінок до шапки молодого, але роблять це в його хаті, дотримуючи всіх тих^амих обрядів, і не забувають також вплести головку часнику, що охороняє проти чарів, тощо. Під час цієї церемонії молодий сидить за столом у шапці№, Явна річ, шо тут маємо деформацію примітивного обряду, що у даному випадку не має жадної рації; можливо, їднак, що це просто помилка автора, який повідомляє про цей факт.

5

Священний хліб — коровай. Церемонія ритуального мелення.

Приготування короваю. Пісні та обряди. Оздоби. Танці.

В той час, як молодий ходить по селі, иноді ще рано в неділю, а то ще навіть і кілька день перед тим, починають готувати коровай. Цей обряд являє уривок стародавнього релігійного культу, що заховався в ритуалі українського весілля в дуже виразному й непорушеному вигляді. Коровай — цс священний хліб, що має дуже велике ритуальне значення і що, без жадного сумніву, фігурував колись як жертвена річ. Щодо етимології самого слова, то одні (Ящуржинський) гадають, що воно походить од московського слова кроить, по-українському краяти, а инші (Сумцов) вважають, що воно походить од санскритського корня kr, чинити; санскритське слово upakârika означає рід пирога, а литовське слово karaïszis — хліб чи також пиріг. В усіх релігійних культах жертва хлібом замінила собою жертву худобою, тому дуже часто надають хлібові форми ріжних тварин, що їх колись мали звичай колоти як жертву, а саме: бика, барана, козла, свині тощо. Беручи на увагу, що український коровай так само має форму ріжних тварин, або частіше ще ріжних частин їх тіла, як от голова, роги тощо**, назва цього хліба, який замінив собою жертвене м'ясо, мусить мати етимологічний зв’язок з санскритським словом krävya, грецьке à£xt>s , латинським caro-nis — м'ясо, старослав’янським крава, московським та українським корова, польським krowa “34, так само як і слав’янськнм словом коровь, польським krew і т. д.,— кров.

У всякім разі не може бути найменшого сумніву щодо значення цього хліба як жертви, а також і щодо його зв’язку з культом сонця, як це читач зараз побачить.

На Україні коровай годиться робити виключно тільки молодицям, що на той час живуть зі своїми чоловіками, так що до участи в цьому обряді не можуть бути допущені не тільки вдови, але й ті молодиці, що їх чоловіки на той час відсутні, наприклад, на військовій службі тощо*®.

Иноді навіть виключають жінок, що вдруге вийшли заміж. Цих коровайниць, шо їх число мусить бути непарне (чи не сім?), спеціально запрошує мати молодої, або иноді запрошують їх через

Відгуки про книгу Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: