Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
– Ууу, це з радістю, - стрепенулась, а його нутро знову солодко боліло - вона світилася усмішкою. Довбаний мазохіст. - Недавно в парку бачила білку. Така кумедна.
Дарина відвернулась до своїх фото в пошуку найцікавіших.
– Навіть змогла зняти, як вона сидить на гілці і точить горіх, - трохи відсторонено, задумливо проговорила Дарина, шукаючи потрібне фото. Макар же міг бачити тільки, як струнке тіло нахиляється над тими картками. Як апетитна дупка в коротеньких шортиках при тому випинається назад… Зір застелила пелена нестями. Мозок переставав реагувати на спроби контролю.
– Ну блін, ну і де та дурнувата фотка, - досадно застогнала Дарина, не знаходячи потрібної світлини.
Макар помітив підозрілу картку, що лежала на підлозі між колінами Дарини і диваном. Очевидно, впала. Подальші події не мали нічого спільного з контролем чи мудрістю. Він опустився на коліна позаду дівчини і просунув долоню між її стегон, дістаючи ту саму картку.
– Що ти робиш? - кожною клітинкою відчула стіну його міцного тіла катастрофічно близько до себе - в міліметрі. От-от потоне в ньому. Вмить застигла і дикий хміль вдарив у голову. Тіло бездиханно паралізувало.
– Фото, - тихий стримувано-глибокий голос над вухом концентрувався глибоко в тілі і заставляв вібрувати. - Впало тобі між ніг.
Він провів карткою по внутрішній стороні стегна, торкаючись заразом пальцями, що пускали тілом гарячих мурах. Вона божеволіла. Нутро бунтувало. Якісь хаотичні думки про спинити це все блукали в голові, намагалися привернути до себе увагу. Намарно. Їх уже ніхто не чув - не здатен був.
Макар поклав перед нею на диван фото, нахиляючись ближче і тим самим торкаючись її спини своїми грудьми. Друга рука лягла на талію і, неспішно просуваючись до живота, заставляла втискатися в кам’яну міць тіла позаду.
– Ти його шукала? - прошепотів, торкаючись губами вуха і рухаючись вимучено-повільно до шиї, яку дівчина інтуїтивно вигнула, даючи йому кращий доступ.
Він щось питав? Що?
– Свідомість, не треба… Не кидай мене на самоті з ним…
– Дарино, він сильніший за мене…
Наркотичний дотик долоні ковзнув до грудей, а друга рука опинилась на резинці шорт з легким погладжуванням. Дарина відкинула сп’янілу голову на плече позаду.
– Що ти робиш? - прошепотіла у слабкому відчаї. - Нам не треба, - повернула голову і уткнулась носом в джерело запаху, який доводив тіло до анархії. - Ми ж говорили…
– А хіба ми робимо щось заборонене? Ти про все просто і скоро забудеш, - відповідав поміж поцілунками відкритої його пестощам шиї. Його пальці пролізли попід край шорт з білизною. Дарина задихалась і втрачала нитку реальності. Його слухняна лялька. Як так?
Долоня стисла набухлу опуклість з випираючим соском, віддаючи болісними спазмами в низ живота. Наче з паралельного виміру долинули до слуху її схлипування і тихі стогони, коли теплий наполегливий дотик опинився на чутливих складках, розсуваючи і лагідно пестячи їх. В якусь мить мокрий слизький дотик проник двома пальцями всередину. Дарина голосно застогнала від лавини солодкої млості та інтуїтивно випнулась стегнами назад. Сідниці вперлися в кам’яну ерекцію. Пальці продовжували ковзати, натискаючи на неймовірно чутливі точки. Дарина перестала чути, бачити і відчувати щось, крім наростаючого в тілі безумного блаженства.
Вона відірвалася від Макара і, шукаючи опори ослабленому тілу, сперлася долонями на диван попереду. Розкидала і зминала фото. Байдуже. Він впирався в сідниці кам’яною випуклістю. Вона, не усвідомлюючи себе, сильніше втискалась в нього. Рухи його пальців між ніг доводили до півпритомності. Дарина затремтіла, голос зірвався на крик і нестримні, надто солодкі хвилі затуманили реальність.
