Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

Гліб мав такий самий шокований вигляд, як і його дівчина. Дарина пригадала, що він недавно розповідав про нову - кращу роботу. Яка іронія долі, що влаштувався саме в ресторані Макара. І який жалюгідний вигляд мала вона, сидячи тут зараз із ним самим. Ну як так? Хотіла розійтись з Глібом в максимально хороших стосунках, але можна собі тільки уявити, що він подумав. Треба визнати, що від правди не далекий. Яка ж вона нікчемна.

– Чи готові ви замовляти? - він таки спромігся на потрібне запитання. Професійні навики, здобуті роками, давалися в знаки. Гліб нап’яв холоднокровну маску, приховуючи розчарування, і просто виконував свої обов’язки. 

Вони змогли нарешті розірвати занадто довгий, як для відвідувачки і офіціанта, зоровий контакт. Дівчина з важким зітханням потупила зір. 

– Ні, дякую. Я нічого не буду, - проказала тихо.

– Пані Дарино, - рівний, беземоційний голос Макара заставив збентежено глянути на нього. - Я на декілька хвилин відлучусь. Потрібно відповісти на дзвінок. Обговорення фотосесії продовжимо трохи пізніше. Перепрошую за незручності, - він швидко підвівся, уважно вдивляючись в телефон. - Наполегливо прошу зробити замовлення. За рахунок закладу, звісно ж, якщо ви погодились на моє прохання зустрітися тут. - спинився біля Гліба. - Мені американо. 

Далі Макар швидким кроком попрямував до виходу на вулицю. Дарина залишилась наодинці зі своїм ще хлопцем. Вперше вони так важко мовчали і жоден не знав, що сказати в цій ситуації. Шокова реакція самого початку ще не встигла відступити.

– Тож це те нове місце роботи, про яке ти так багато розповідав? - витиснула ніякову посмішку.

– Так. І ти б знала, якби прийняла хоч одне з моїх запрошень прийти сюди, - відповів хмуро Гліб. - То тебе з Яворським пов’язує суто професійний інтерес?

– Звісно, - відповіла, забігавши очима від явної брехні. Не хотіла вона робити йому боляче, зважаючи на те, що з Макаром, крім огидної помилки, її і справді нічого не пов’язувало. - Не розумію, чому ти взагалі про це запитуєш?

– Та ну? - хмикнув в'їдливо. - Сьогодні ти заявила про якусь важливу розмову, а зараз я застав тебе з ним за одним столом. Дивний збіг, не вважаєш?

– Гліб, припини, будь ласка. Я ж сама пропонувала зустрітись сьогодні. Ти не зміг і я вирішила погодитись на цю от робочу зустріч. Не більше.

– Гаразд, - видихнув, явно незадоволений ситуацією. - Може зараз і скажеш, як на те пішло, що там в тебе за розмова?

– А тобі хіба не треба працювати?

– Кілька хвилин знайдеться.

– Ну не знаю. Мені якось незручно зараз тут про все починати.

“І паскудити тобі залишок робочого часу, - додала подумки”.

– Скажи нарешті, що кидаєш мене і на тому кінець, - зі всіх сил стримував свої емоції. Стис губи в тонку лінію і глянув убік.

– Гліб… - простогнала дівчина.

– Добре, - промовив раптом тихо. - Завтра поговоримо. Тож, ваше замовлення теплий салат з лобстером, тигровими креветками та спайсі лимонним соусом? 

Дарині щелепа відвисла як від такої неочікуваної зміни теми розмови, так і від офіційного тону голосу Гліба. Ах так, і від страви, яку він озвучив у якості її “замовлення”. Та це ж коштує декілька тисяч гривень! Що відбувається? 

– Перепрошую за очікування, пані Дарино. Ви вже зробили замовлення? Можемо продовжити обговорення? - а ось і відповідь на всі її питання сіла навпроти.

– Так, зробила, - діватись нікуди - довелось підіграти. Вона натянуто-ввічливо всміхнулась Глібові. - Це все, більше нічого не потрібно. Дякую.

Її хлопець нап’яв ідентичну посмішку і поспішив виконувати замовлення. Дарині серце стискалося проводжати його обережним косим поглядом.

– Поговорили? - звернув її увагу до себе Макар.

– Дякую, - скривилась досадно. - Як ти здогадався?

– Ви так одне на одного дивились, що тут особливих курсів не потрібно проходити, щоб зрозуміти про ваше близьке знайомство. Отже, мій офіціант - твій хлопець?

– Так, ти все правильно зрозумів. Втім поки що хлопець. Я збираюсь з ним порвати, бо не зможу брехати. 

– Про що брехати? Ти не зраджувала його. Те що трапилось, не твоя провина.

– Але однаково доведеться розповісти йому. Це рано чи пізно вилізе.

– Ти про втрату незайманості?

– Певна річ.

– Тут єдине питання - чи хочеш ти насправді з ним розставатися чи тільки через цю одну причину. Бо якщо проблема у майбутній відсутності болю чи крові під час вашого першого сексу, то це не проблема. Далеко не в кожної жінки так в перший раз, якщо ти не знала.

– Хай навіть так. Я ж завжди знатиму, що я не одна з тих жінок.

– Це не твоя вина. Якщо змовчиш - це буде навіть правильно. Єдине - чи хочеш ти продовжувати ці стосунки? 

Дарина важко зітхнула. Якщо чесно, відповіді на це питання не мала, бо його собі так не ставила. Вона просто, зважаючи на обставини, прийняла логічно правильне рішення, не роздумуючи над своїм справжнім бажанням. Вона просто не бачила в цій ситуації іншого виходу. Чомусь думка про близькість з Глібом видалась зараз химерною.