Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
Макар сів за стіл недалеко Дарини. Вона тільки збиралась відповісти на питання, але він перебив:
– Зажди, один момент. Може замовимо вареників доставкою? Ти зранку так смачно розповідала, що аж захотілося.
– Навіщо замовляти, якщо можна зробити?
– Ти збираєшся їх сама ліпити? - заломив брову.
– Ні, не сама.
– Навіть не думай. Я не вмію, - захитав головою.
Дарина у відповідь самовпевнено хмикнула, відсунула свій недоїдений салат, встала з-за столу і пішла шукати в численних глянцевих кухонних поличках муку. За годину вони обоє ліпили вареники, про які Макар в процесі вже встиг пожаліти. Але не дуже.
За роботою він дізнався про курси, які закінчила Дарина і які їй не сподобались, бо нічого особливо цікавого там не дізналася. Однак вона так захоплююче розповідала про процес зйомки і мрію колись купити собі професійний фотоапарат, що він готовий був скільки завгодно стояти тут, вислуховувати критику і навіть добродушне посміювання з його банановидних вареників (хоч як не старався, але не виходили такі, як в неї - округлі і пузаті) тільки щоб бачити той ще несміливий, але блиск в очах.
Після ситного обіду Макар знову пішов у кабінет вирішувати ділові питання. Дарина ж пішла до вітальні і довго розбиралася з тим, як же на тій гігантській плазмі увімкнути те, що хотілося. Найкращим вибором в цій, та в будь-якій, ситуації - “Друзі” - суцільний антидепресант. Як би дивно це не звучало, але серіал вчить приймати життя таким, як воно є - навіть важкі моменти, і рухатись далі, залишаючись собою. Саме це зараз було найнеобхідніше.
Змогла ж подивитися тільки коли вернувся Макар і показав як все працює. До пізнього вечора вони дивилися ситком, якого, виявляється, сам чоловік не бачив ще. До колік смішно було, коли Чендлер допомагав Джої вибирати псевдонім. До того весело, що Дарині довелось тамувати сміх в Макара на плечі.
Вона починала забуватись...
Забулась і ввечері, коли Макар знову прийшов до неї. Свідомість ще слабо зреагувала хвилюванням, але швидко перейшла в режим спокою, варто було йому опинитись поряд і притулити до свого міцного тіла. Він знову запитував, як вона почувається, чи сильно ще боїться і таке інше. Вони тихо розмовляли про все і ні про що, а потім, посеред розмови, він несподівано різко відсторонився, ліг на спину і три рази поспіль голосно чхнув. Дарина ж після цього, певно, ще пів години зривалася на заливистий нестримний сміх. Заразився мимоволі її настроєм і Макар.
І чого її так смішить, коли люди чхають? Та чи важливо це, якщо вперше (відтоді) на її очах сльози, але не болю?
