Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Що ти пропонуєш?

– Не знаю. Подумав, у тебе є якісь ідеї. Як от, наприклад, відлупцювати мене.

– А ідея непогана.

– Приступай.

– Ти серйозно? - різко розвернулася на спину і здивовано округлила на нього очі.

– Абсолютно, - непохитний, впевнений тон.

Дарина не думала. Вона зірвалась, сіла на ліжку і зробила те, чого хотілося. Злість і відчай прорвались на поверхню. Вона відпустила свої відчуття, стисла долоні в кулачки і лупила його зо всієї сили не дивлячись і не розбираючи куди - просто дала собі волю і дозволила накопиченому негативу випліскуватись на поверхню шаленими потоками. Він не захищався і не стримував її. Терпів кожен гострий кулачок, що було найменшим на що заслуговував. Тіло боліло. Накопичений біль додавав тендітній дівчині неймовірної сили і її удари перетворювали його на один суцільний синець. Він терпів. Він заслужив. 

З часом сила ударів пішла на спад, інтервали між ними збільшувалися. Викид адреналіну, злості і накопиченого нестерпного душевного болю спустошили і виснажили. Очі наповнились сльозами полегшення. Удари поступово припинились. Вона втомлено опустила плечі зі схиленою головою. Щоками потекли полинові ріки. Ридання рвало душу.

Макар швидко сів і притягнув її в обійми. Знову стискав міцно, поки істерика не натихла. Після того він вклав її спустошену і абсолютно виснажену назад у ліжко, вкрив, притягуючи до себе. Хвилини через три дівчина в його обіймах рівномірно і мирно засопіла.