Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Даринко, а ти куди так вибралась? - вигукнула мама з екрану ноута, побачивши доньку, яка тільки-но вбігла на кухню, в модних джинсах, красивій смарагдовій кофтині в блискітках і незвично заколотим на маківці волоссям.

– Привіт, мам. Ну як куди? Хіба тобі Марина не доповіла ще, що сьогодні в школі дискотека? - дівчина трохи здивовано зиркнула на старшу сестру, яка гойдала-заспокоювала Софійку, намотуючи круги кімнатою.

– Яка ще дискотека? Ще ж піст не закінчився? - для жінки, яка все своє свідоме життя прожила на заході України, такі моменти були чи не найважливіші і логічні.

– Маам, тут на це ніхто не зважає. Це новорічна дискотека, - занила Дарина. - Та й я іду з друзями провести час, а не те, щоб потанцювати.

– Марина, і ти її відпускаєш? - перевела увагу мама.

– Як зауважила мені одного разу твоя молодша донька, - заговорила зі скептичним смішком та, - я їй не мама, щоб забороняти що-небудь. 

– То ви там взагалі нарізно і не спілкуєтесь? - вигукнула шоковано жінка. - Марина, ти ж старша і повинна б приглянути за сестрою, а то ще дурниць натворить.

– Єй, я тут, взагалі-то, - впевнено втрутилась Дарина. - І не збираюсь я ніяких дурниць творити. Свій розум на плечах є.

– Даринко, повір мені, в п’ятнадцять розум може і є, але досвіду нема, - поблажливо зітхнула жінка.

– Мамо, - почала Марина з втомленим видихом, - у нас все в нормі, не хвилюйся. Я як можу дивлюсь за нею, але ж ти сама розумієш, що в мене маля на руках. Хай іде на ту дискотеку. Це тут недалеко. Друзі їй потрібні. Не хочу, щоб знову стало так, як на самому початку навчання, поки не притерлася. До дев’ятої вже буде вдома.

Дарина шоковано округлила очі з німим: “Ти все розуміла?”. Марина ж, щоб не турбувати зайвий раз матері, так само німо відповіла смутною посмішкою: “Звісно, я ж не сліпа”.

– Ну гаразд, дівчатка, - тужливо зітхнула мама, змирившись. - Прошу вас, дивіться і допомагайте одна одній. Не заставляйте мене зайвий раз тривожитися, бо і так весь час думаю, як ви там.

– Маам, - закотила очі Дарина, - тобі на заробітках турбот мало, що ти ще нами переймаєшся? Краще скажи коли будеш вдома?

– Ми вже тут всі чекаємо, коли зможемо поїхати до тебе на Різдво, - продовжила Марина, гойдаючи на руках доню.

– На Святвечір чекатиму вас. Приїжджаю напередодні і, мабуть, вночі. На кордоні в цей час важкувато, - впевнено відповіла жінка.

– О, супер. Я вже дочекатися не можу Різдва вдома, - радісно вигукнула Дарина, яка дуже вже скучила за колишнім життям, старими друзями, рідними місцями. - Добре, мам, мені вже треба бігти, бо ми з дівчатами домовилися зібратися о шостій. 

– Біжи, тільки дуже тебе прошу, будь чемною, - жалісно скривилась на неї жінка і замахала долонею на прощання.

– Буду, мам, - кинула поспішне молодшенька і побігла в коридор вдягати куртку з чобітками. 

– Тобі теж, певно, треба іти - Софійку вкладати спати, - більше констатувала, ніж запитувала в Марини жінка.

– Ні, чекай, - спинила її старша донька, сідаючи на крісло перед столом, на якому стояв ноут. - Мені треба серйозно з тобою поговорити стосовно Дарини. 

– Тобто? Ви ж тільки що розповідали мені, як у вас все гаразд?

– Наразі гаразд. Боюсь, щоб потім не виникли проблеми, - стисла губи Марина. 

– Ти мене лякаєш. Що там у вас таке? - стривожилась жінка.

– Мамо, може ти приїдеш додому і затримаєшся не на тиждень-два, а хоча б до літа?

Дарина вибігла в морозний холод зимового вечора. До школи довелось іти самій. Гордій написав, що виліт затримався і він тільки приїхав додому. Очікувано, на дискотеку прийде пізніше, але пообіцяв їй сюрприз. Дарина, звісно ж, не зізналась в тому, що, хай і короткий відтинок дороги, але збирається подолати вночі сама. Мамі краще думати, що вона іде з подругами, а Марина впевнена, що з Гордієм. Благо, старша сестра не згадувала про нього при мамі - не потрібно ту попусту турбувати, а то бозна-чого надумає.

Незрозуміле хвилювання додавало швидкості крокам дівчини. Чи боялась вона якихось невідомих злочинців, якими лякають в новинах і які шастають нічними вулицями? Юна безпечність і гадки про це зараз не мала. Можливо очікування зустрічі з Гордієм вселяло трепет? Хотілось би, щоб так було, але ні. 

Макар… 

Причиною її все сильніших непереборних переживань став він, а сьогодні на дискотеці є немала імовірність зустріти його.

Після того поцілунку вони, так вийшло, не спілкувались безпосередньо близько. Ну як вийшло? Дарина сама цьому сприяла. Зранку до школи виходила трохи раніше, з фізикою обійдеться своїми можливостями і так далі.

Її не на жарт лякали відчуття, що провокував тепер один його вигляд. Вистачало просто зустрітися з ним в школі і серце пропускало удар. До всього, їхні з Камілою звичні тримання за ручку нелогічно болісно стали штрикати сонячне сплетіння. Вона уникала його, бо здається… Ні, нічого не здається. Сьогодні нарешті з’явиться Гордій і вона мала твердий намір відчути на собі, що таке справжній пристрасний поцілунок. Це безперечно допоможе перебити відчуття того першого - солодко-ніжного, щемкого, на спогад про який ноги мліли.